|
Бійцівська рибка
Бетта, або бійцівська рибка (Betta) — це великий рід барвистих прісноводних окунеподібних рибок родини Осфронемові (Osphronemidae). Назва роду походить від місцевої малайської назви його видів — ikan betah[1]. Першою описаною бійцівською рибкою була Panchax pictum Valenciennes (in Cuvier & Valenciennes, 1846) з острова Ява, але сам рід Betta був утворений пізніше. Це зробив Пітер Блікер 1850 року, встановивши типовим видом для нового роду B. trifasciata, також з Яви. Згодом, 1879 року, він же визначив, що це один і той самий вид риб, і він має називатись B. picta. Бійцівські рибки утворюють найбільший рід лабіринтових риб. Більшість відомих нині видів Betta були описані, починаючи з 1980-х рр. Описи нових видів постійно з'являються на сторінках наукових, а іноді й акваріумних видань. Селекціонери стали розводити цих рибок і зробили їх доступними для любителів та спеціалістів. Це, в свою чергу, спонукало науковців для роботи в цій галузі. Betta є одним з найвідоміших родів прісноводних риб, головним чином завдяки популярності лише одного з його представників — сіамської бійцівської рибки (Betta splendens). Цей вид є дуже популярним серед любителів акваріумів завдяки своїй красивій зовнішності. Самці сіамської бійцівської рибки відомі своєю агресивною поведінкою в стосунках між собою. Два самці можуть битися до смерті. У Таїланді використовують цю їх особливість, проводячи риб'ячі бої. Опис Бійцівські рибки — це дрібні риби, розмір яких не перевищує 10 см стандартної (без хвостового плавця) довжини. Вони мають гнучке, видовжене, більш або менш стиснуте з боків тіло. Рот косий, невеликий, простагальний (розтягується). Щелепи мають дрібні конічні зуби, на піднебінні зуби відсутні. Бічна лінія не повна. Луски великі. Спинний плавець короткий, може бути гострий або закруглений на кінці. Анальний плавець, навпаки, довгий, часто великий за площею, також гострий або закруглений на кінці. Хвостовий плавець округлий, у деяких видів його центральні промені видовжені й загострені на кінці. Короткі черевні плавці мають значно подовжені перші промені. Спинний, анальний та черевні плавці мають декілька твердих променів, решта променів — м'які. Існують чіткі відмінності за загальними пропорціями тіла між видами, що будують гнізда з піни, та видами, які інкубують ікру в роті. Перші зазвичай стрункіші, другі мають більшу голову. За висотою тіла відмінності не виявлені. Види, що будують гнізда, особливо самці (наприклад, B. splendens, B. smaragdina, B. siamorientalis), часто бувають барвистішими за представників іншої групи. Проте й серед видів, що інкубують ікру в роті, є досить яскраві риби (наприклад, B. macrostoma, B. channoides, B. albimarginata). Представники роду Betta мають додатковий орган дихання, який називається лабіринтом. Цей спеціальний орган розташований трохи вище зябрових дуг. Він є певною мірою аналогом легенів і дозволяє рибам використовувати для дихання атмосферне повітря, яке вони ковтають з поверхні води. Завдяки цій властивості вони можуть нормально існувати в середовищі з низьким вмістом розчиненого кисню. ПоведінкаБійцівські рибки виявляють територіальну агресію, особливо характерну для B. splendens та близьких до неї видів. Самці б'ються за їжу, потенційних партнерок, при захисті своїх території в період нересту. У бойовій позі у них розкриваються зяброві кришки, а також повністю розпускаються анальний, хвостовий і спинний плавці. Забарвлення тіла і плавців стає інтенсивнішим.  Під час догляду за заплідненою ікрою та новонародженими мальками самці бійцівських рибок виявляють два принципово відмінних типи батьківського піклування: будівництво гнізда з піни та інкубація ікри в роті. Обидва типи, хоча й у різний спосіб, забезпечують догляд за заплідненою ікрою та личинками, що вилупились із неї.  Будівельники гнізд — це приблизно 25 % видів роду: B. splendens, B. bellica, B. imbellis, B. smaragdina, B. coccina, B. brownorum, B. livida, B. burdigala, B. persephone, B. rutilans, B. tussyae, B. simorum та ін. Їх репродуктивна поведінка відповідає більшості представників родини осфронемових. До початку нересту самець будує гніздо з піни, зазвичай на поверхні води; воно має форму випуклої лінзи. Коли гніздо буде готове, самець заманює під нього самку. Ікра відкладається порційно, при цьому самець обіймає самку своїм тілом і перевертає її черевом догори. Після кожного спаровування риби збирають ротом ікру й випльовують її у гніздо. Ці дії неодноразово повторюються, поки самка не відкладе всю ікру. Після цього вона відпливає від гнізда, а самець перебирає на себе турботу про потомство. Бульбашки повітря, що складають гніздо, вкриті липким слизом, вони утримують кладку, а також личинок, що вилуплюються з ікри. Самець охороняє гніздо й підтримує його, час від часу додаючи нові бульбашки. Догляд за потомством продовжується поки мальки не почнуть самостійно плавати. Після цього батько втрачає інтерес до свого потомства.  До другої групи, а це приблизно 75 % видів роду, належать B. pugnax, B. picta, B. taeniata, B. anabatoides, B. unimaculata, B. edithae, B. foerschi, B. akarensis, B. albimarginata, B. balunga, B. macrostoma, B. waseri, B. prima, B. rubra, B. enisae, B. pallida, B. pulchra, B. ferox, B. simplex, B. pi, B. kuehnei та ін. Активною стороною під час нересту у них, як правило, буває самка. Так само, як й у бійцівських рибок першої групи, самець обіймає самку й витискає із неї порцію ікри. Кожну таку порцію самка збирає ротом й випльовує ікринки в напрямку самця, той ловить ікру ротом і накопичує в горловому мішку. Коли нерест закінчується, самець із переповненим ікрою ротом забивається в схованку й сидить там протягом 9-12 діб інкубації. Весь цей час він не їсть. Тоді з рота самця випливають вже цілком самостійні й відносно сильні мальки, на цьому його батьківська місія закінчується. Різні види Betta можуть схрещуватись між собою, але в дикій природі гібридні популяції не були виявлені[2]. ПоширенняБійцівські рибки широко розповсюджені в Південно-Східній Азії, вони зустрічаються у М'янмі, Таїланді, Лаосі, Камбоджі, В'єтнамі, Малайзії, Брунеї, Сінгапурі, Індонезії (острови Суматра, Калімантан, Ява). Незважаючи на те, що в більшості своїй ці риби живуть на широтах від 8° пд. шир. до 20° пн. шир., тобто в умовах теплого тропічного клімату, деякі види можуть витримувати температури нижче 20 °C. Деякі бійцівські рибки розселені на значній території, наприклад, B. splendens займає велику частину Таїланду, а B. edithae широко розповсюджена на Калімантані і Суматрі. Інші обмежуються лише басейном однієї або декількох річок, розділеними різними перешкодами (гірські хребти або великі річки), або одним островом. Бійцівські рибки успішно адаптувалися до різних умов проживання, вони водяться в різноманітних прісноводних середовищах, серед яких ставки, озера, заплави, заводі й периферійні ділянки річок, канави, рисові поля, гірські струмки, лісові болота. Зазвичай це дуже тихі, стоячі або з повільною течією водойми з м'якою, часто кислою, іноді навіть трохи солонуватою водою. Багато видів у Малайзії та Індонезії пристосувалися до виживання в екстремальних умовах чорних вод лісових торф'яних боліт з високою кислотністю (pH 3-5), обумовленою наявністю танінів і гумінових кислот. У той же час деякі види на території Таїланду (B. mahachaiensis, B. imbellis) зустрічаються навіть у солонуватих водах. Види, що будують гнізда з бульбашок, зустрічаються переважно на мілководді з густою рослинністю, у стоячих або з повільною течією водоймах, таких як ставки, болота або на територіях, що затоплюються під час повені. Тут вони можуть спокійно нереститися й уникати хижаків. Зазвичай ці водойми розташовані в низинних районах. Із видів цієї групи B. smaragdina відома переважно з північного сходу Таїланду, B. splendens широко розповсюджена від північного до центрального, східного, західного і верхнього півострівного Таїланду. B. mahachaiensis є ендеміком обмеженого району поблизу Бангкока в Таїланді. У Лаосі водяться B. smaragdina і B. splendens. B. imbellis зустрічається в півострівному Таїланді, а також прилеглих штатах Малайзії. У східних провінціях Таїланду водиться B. siamorientalis, яка зустрічається також у Камбоджі і південному В'єтнамі. В останньому регіоні зустрічається також B. imbellis. На Малайському півострові водяться B. imbellis, B. bellica, B. coccina, B. livida, B. persephone, B. tussyae, також багато видів, що будують гнізда, зустрічається у Східній Малайзії (Саравак) та Індонезії (Калімантан): B. brownorum, B. rutilans, B. hendra, B. uberis. B. simorum водиться в провінції Джамбі на острові Суматра.  Види, що інкубують ікру в роті водяться переважно на ділянках річок з повільною течією; це можуть бути й потоки, що витікають з водоспадів. Каміння та листя, що лежить на дні, служать цим рибам за укриття. Принаймні деякі з видів, що інкубують ікру в роті, наприклад, представники групи B. pugnax, обмежуються верхньою частиною течії річок у гірських районах. Натомість види групи B. waseri живуть у низинних болотах. B. ibanorum зустрічається тільки в торф'яних болотах Сараваку, а B. pinguis живе в кислих, насичених таніном водах в басейні річки Капуас (Калімантан, Індонезія). B. falx і B. cracens проживають у прозорих водах на Суматрі, натомість B. simplex зустрічається в каламутних водоймах у районі Крабі (Таїланд). Із видів, що інкубують ікру в роті, на сході Таїланду, а також в Камбоджі та В'єтнамі водиться B. prima. B. pallida, B. pugnax, B. ferox, B. apollon живуть у півострівному Таїланді. На крайньому півдні Таїланду зустрічається B. pi, цей вид і схожий вид B. chloropharynx можна знайти в сусідній Малайзії. Слід зазначити, що на території між східними провінціями Таїланду та провінцією Накхонсітхаммарат у нижній частині півострівного Таїланду, на відстані близько 850 км немає жодного виду, що інкубує ікру в роті. У Брунеї та сусідньому штаті Малайзії Саравак водяться B. akarensis і B. macrostoma. На острові Калімантан є багато видів, що інкубують ікру в роті. Це, наприклад, B. dimidiata, B. foerschi, B. pugnax. На Суматрі живуть B. raja, B. renata і B. falx. B. simplex (західний Таїланд), B. chini (Сабах) і B. aurigans (острів Натуна-Бесар) є ендемічними видами. Є місця в Малайзії, Таїланді та В'єтнамі, де разом (симпатрично) живе більше одного виду Betta. Це можуть бути два види, що будують гнізда, два види, що інкубують ікру в роті, або ж два представники різних груп: B. imbellis з B. ferox та B. pugnax (південний Таїланд); B. imbellis, B. tussyae з B. waseri (півострівна Малайзія). Коли в одній річці разом мешкають декілька видів Betta, вони зазвичай займають різні екологічні ніші й не конкурують між собою. Оригінальну область поширення B. splendens тепер важко визначити через постійний виток у природні водойми риб цього виду із селекційних господарств, дуже поширених у Таїланді. Крім того, через свою популярність ця рибка була інтродукована також в інших країнах Південно-Східної Азії. Процеси урбанізації, індустріалізації, розвитку товарного сільського господарства, будівництво доріг та інших об'єктів інфраструктури завдають значного тиску на середовище існування бійцівських рибок. Забруднення водойм, щезання боліт та ставків веде до скорочення ареалів поширення багатьох видів. Помітної шкоди диким популяціям завдає також вилов риб для продажу в торгівлі декоративними акваріумними рибами. За даними Міжнародного союзу охорони природи, на межі зникнення перебувають види B. mahachaiensis і B. simplex в Таїланді, B. persephone в Малайзії, B. spilotogena і B. miniopinna в Індонезії[2]. Вид B. omega (Малайзія) швидше за все знаходиться на межі вимирання в дикій природі[3]. Під загрозою вимирання знаходиться B. livida в Малайзії. Перелік видівРід Betta включає такі види[4][5]:
Видове розмаїттяСтаном на 2017 рік було вже описано 73 диких дійсних види бійцівських рибок; 18 з них будують гнізда з піни, інші 55 інкубують ікру в роті[2]. Надати точну кількість навряд чи можливо, оскільки продовжують виявляти нові форми, для яких готують наукові описи. Існування великої кількості видів Betta пояснюють декількома факторами. Теплий і вологий клімат тропічної Південно-Східної Азії створює стабільне середовище з численними екологічними нішами й забезпечує прісноводних мешканців регіону різноманітними місцями проживання. Бійцівські рибки не є видатними плавцями, більшість видів обмежується одним або кількома басейнами річок. Наявність островів, гірських хребтів і великих річок, які є для них непрохідними природними бар'єрами, сприяють видоутворенню. Багато видів також адаптовані до певного типу водойм і не виходять за межі своєї ніші. Вважається, що рід Betta є відносно молодою групою і все ще перебуває в стані швидкої еволюції. Зазвичай види, що інкубують ікру в роті, живуть у більш ізольованих районах. Це може бути причиною того, що їх кількість значно перевищує кількість видів, що будують гнізда. Систематичний статус окремих видів Betta складний і досі до кінця незрозумілий через їх велике різноманіття. Кількість визнаних видів сильно залежить від концепції виду, що використовується. Традиційно застосовується концепція прагматичної ідентифікації видів Betta, коли діагностування базується в основному на визначенні унікального поєднання певних ознак, переважно меристичних і морфометричних критеріях (наприклад, довжина голови, висота тіла, довжина хвостового плавця), але їх часто складно визначити об'єктивно. Меристичні символи дають мало користі, оскільки рід Betta є морфологічно відносно консервативним, найбільші та найменші види мають майже однакову кількість променів плавців і лусок. Крім того, деякі види визначаються, головним чином, на основі незначної різниці у формі голови або незначної модифікації в забарвленні. За винятком B. macrostoma, виду з довгими щелепами та дуже характерним забарвленням, законсервовані зразки Betta важко ідентифікувати з певним видом[6]. Різниця між видами, заснована тільки на наявності, відсутності або кількості твердих променів у спинному і анальному плавцях, часто є ненадійною. Забарвлення видів Betta може бути корисним для розрізнення живих зразків, однак колір може змінюватися залежно від віку, статі, репродуктивного або емоційного стану та географічного походження. Деякі види були описані, головним чином, на основі незначних відмінностей, які не були загальноприйнятими серед дослідників у цій галузі. Часто визначення статусу певного виду залежить від авторитету або популярності конкретного автора. Відомі випадки неправильної ідентифікації окремих видів, які були виявлені згодом. Відомі також популяції з невизначеним статусом. Деякі з них можуть бути локальними популяціями вже відомих видів, а деякі в майбутньому можуть бути описані як нові види. Останнім часом, щоб розрізнити близькі види, все частіше застосовуються пропорційні меристичні показники, навіть коли їх діапазони перекриваються. Автори описів нових видів почали також керуватися визначенням декількох непов'язаних між собою характерних ознак. Використання аналізу послідовностей ДНК може забезпечити більш об'єктивну альтернативу ідентифікацію видів, ніж ідентифікація лише за морфологічними ознаками, він дозволяє перевірити результати «класичних» методів або приводить до нових гіпотез. Проте на рівні сучасних знань цей метод не може замінити класичних (переважно морфологічних) досліджень, коди ДНК можуть можуть доповнювати, але не замінювати їх. Деякі види бійцівських рибок вже були ідентифіковані як морфологічно, так і генетично. В окремих випадках дослідження ДНК показують, що обґрунтованість деяких видів і їх філогенетичні зв'язки повинні бути переглянуті. Так, аналіз ДНК показав, що два види B. prima (східний Таїланд) і B. pallida (південний Таїланд), які визнані окремими, генетично не розрізняються між собою. Генетично майже ідентичними виявилися також південні види B. apollon і B. ferox, які й на вигляд дуже схожі між собою. У той же час результати, що стосуються B. simplex, показали, що в його складі існують дві популяції, поширені в окремих місцевостях, хоча й розташованих недалеко одна від одної (приблизно за 50 км), які утворюють окремі монофілетичні клади. Йдеться про можливість існування двох окремих видів. Існує також потенційно новий (криптичний) вид B. prima з південного В'єтнаму, що генетично відрізняється від популяції B. prima з Таїланду. Крім генетичних відмінностей, в'єтнамська B. prima має поперечні смуги на хвостовому плавці, тоді як B. prima з Таїланду та зразки, отримані з Камбоджі, їх не мають. Хоча були виявлені й інші потенційно криптичні види, такий їхній статус не був очевидним. Більшість зразків B. pugnax утворили монофілетичну кладу, але два зразки утворили іншу кладу. Те саме стосується B. pulchra, де один зразок утворив окрему кладу. Дві монофілетичні клади також сформували зразки B. kuehnei. Всі ці питання повинні бути вирішені експертами з морфології, молекулярної генетики, інформатики та систематики, які співпрацюватимуть у справі перейменування старих видів та визначення нових[7]. Групи видівПредставники роду Betta на підставі зовнішньої схожості, спільних особливостей поведінки, характерних деталей забарвлення тіла та голови поділяються на групи видів, які ще називають комплексами. Групи не обов'язково базуються на синапоморфіях, кожна з них може бути або не бути монофілетичною. Молекулярні філогенетичні роботи можуть виявитися корисними для більш точного визначення взаємозв'язків між членами груп та між групами в цілому. Відсутність всебічного філогенетичного аналізу поки що унеможливлює вирішення питання, чи є запропонований суб'єкт видової групи монофілетичним чи ні. Поділ на групи був зроблений в основному для зручності оперування з величезною кількістю представників роду. Щоб розрізнити представників різних груп були вибрані характерні ознаки, які легко можна діагностувати. Кількість та склад груп у різних авторів відрізняється, час від часу вони уточнюються й піддаються ревізії. Зазвичай виділяють такі групи видів: B. akarensis, B. albimarginata, B. anabatoides, B. bellica, B. coccina, B. dimidiata, B. edithae, B. foerschi, B. picta, B. pugnax, B. rubra, B. splendens, B. unimaculata і B. waseri.
Групи B. pugnax і B. splendens є найбільш розповсюдженими, тоді як групи B. coccina і B. waseri, навпаки, найбільш обмеженими, по суті стенотопними (англ. Stenotopic) видами чорних вод. Представники груп B. bellica, B. coccina і B. splendens будують гнізда з піни, решта — інкубує ікру в роті. Філогенетичні дослідженняФілогенез роду базується на молекулярних даних Rüber et al. (2004)[9], Panijpan et al. (2014)[7]. Ревізія була зроблена Tan & Ng (2005)[10]. На підставі молекулярних та остеологічних даних (Britz 2001[11], Rüber et al. 2006[12]) було доведено, що рід Betta є монофілетичним. 1981 року німецький акваріуміст Г.-Й. Ріхтер (нім. H.-J. Richter) запропонував розділити рід Betta на два окремих роди, один для видів, що будують гнізда з піни, за яким від запропонував залишити назву Betta, інший — для видів, що інкубують ікру в роті. Новий рід він запропонував назвати Pseudobetta, а типовим видом для нього обрав Betta pugnax Cantor, 1849. Між представниками обох груп існують відмінності не лише в поведінці під час нересту, а й в певних особливостях будови тіла та структурі поверхні ікри. У видів, що будують гнізда, поверхня ікринок зморшкувата, а у видів, що інкубують ікру в роті, вона має ґулеподібні виступи. Види, що інкубують ікру в роті, мають ширшу голову. Крім того, вони відкладають менше ікри, а мальки у них виводяться більшими. Самці видів, що будують гнізда з піни, зазвичай мають яскравіше забарвлення й поводяться територіально, захищаючи ділянку навколо гнізда. Ще однією особливістю є те, що під час нересту самці видів Betta, що будують гнізда, перевертають самку догори черевом, як це характерно для більшості лабіринтових риб. У видів Betta, що інкубують ікру в роті, обійми є не такими тісними, а самка лише повертається на бік, а то й взагалі залишається в нормальному положенні. Betta foerschi є єдиним з видів, що інкубують ікру в роті, у якого самка перевертаються догори черевом[11][9]. Незважаючи на очевидні відмінності між групам, пропозиція Ріхтера відразу була відхилена. Вона була неприйнятною вже через те, що типовим видом роду Betta є Betta picta (Valenciennes, 1846), вид, що інкубує ікру в роті. Проте це було не єдиною причиною. Поділ роду лише за репродуктивною поведінкою є проблематичним, є види, які виявляють етологічні ознаки обох груп. Зокрема філогенетична позиція B. foerschi, що інкубує ікру в роті, показує, що цей вид більш тісно пов'язаний з видами, що будують гнізда з піни[11]. Ще одним аргументом проти поділу роду є те, що тип репродуктивної поведінки не є еволюційно фіксованою ознакою. Шляхом поєднання наявних морфологічних даних з додатковими даними, отриманими на основі дослідження мітохондріальних та ядерних послідовностей ДНК різних видів Betta, було запропоновано філогенетичне дерево, яке демонструє родинні стосунки між ними. Види, що інкубують ріку в роті, та види, що будують гнізда з бульбашок. на цьому дереві не утворюють окремих гілок[9][7]. Філогенетичне дерево підтверджує попередній висновок, що форма батьківського піклування в ході еволюційних процесів декілька разів змінювалась від одного типу до іншого й знову назад.
Реконструйоване філогенетичне дерево в загальних рисах узгоджується з поділом роду на групи. Наприклад, члени групи B. waseri (B. chloropharynx, B. hipposideros, B. pi і B. waseri), які інкубують ікру в роті і були попередньо зібрані в одну групу на підставі чіткої морфологічної схожості, опинилися разом і на філогенетичному дереві. Члени групи B. coccina (B. coccina, B. livida, B. tussyae), які будують гнізда з піни, також розташовані разом. Хоча філогенетичні дерева, отримані в дослідженнях Rüber et al. (2004) та Panijpan et al. (2014), в основному узгоджуються між собою, деякі види й групи видів розташовані у них по-різному. B. prima і B. pallida сформували у Panijpan et al. (2014) кладу з B. waseri, тоді як у Rüber et al. (2004) перший вид стояв філогенетично ближче до B. pugnax і B. simplex. У Rüber et al. (2004) B. macrostoma і B. unimaculata утворили послідовні таксони, але результати Panijpan et al. (2014) показали, що видоутворення в групі B. unimaculata відбулося раніше, ніж у групах B. bellica, B. splendens і B. smaragdina. Обидва дослідження підтримують існування спільної клади для груп видів B. foerschi та B. coccina, хоча раніше, зважаючи на схожість у нерестовій поведінці та за формою тіла, а ще аналогічну структуру поверхні ікри, вважалося, що група B. foerschi є тісно пов'язаною з групою B. splendens. Група B. waseri є сестринською до B. prima і B. pallida. На відміну від морфологічних досліджень, молекулярні дані показують, що B. enisae не належить до групи B. picta. Близьких родичів для B. edithae та B. enisae не було знайдено, хоча, можливо, послідовності ДНК потенційних родичів ще не були проаналізовані. Також було виявлено, що B. macrostoma не може бути членом групи B. unimaculata. B. smaragdina, разом із B. stiktos, перебуває на іншій гілці філогенетичного дерева з видами групи B. splendens. Є дві клади, а саме B. apollon–B. ferox–B. stigmosa та B. pugnax–B. pulchra, для яких результати ДНК виявляють градації послідовних відмінностей, які часто пов'язані з географічним поширенням відповідних популяцій. Географічна градація також спостерігається серед членів групи B. waseri: B. pi, B. waseri, B. hipposideros і B. chloropharynx. Аналіз ДНК показав, що кореневим елементом філогенетичного дерева роду має бути B. macrostoma, цей вид найбільше відрізняється від усіх інших. Окрім B. macrostoma, дуже рано видоутворення відбулося також у групах B. bellica, B. splendens і B. unimaculata. Всі вони займають базальну позицію на філогенетичному дереві, інші групи є похідними від них. B. macrostoma і види групи B. unimaculata інкубують ікру в роті, представники двох інших груп будують гнізда з бульбашок. У ході філогенетичного аналізу внутрішньої спорідненості лабіринтових риб було встановлено, що найближчими родичами бійцівських рибок є представники родів Parosphromenus і Trichopsis[9][12]. Розведення в неволіЖителі Таїланду та інших країн Південно-Східної Азії здавна використовували войовничий характер самців сіамської бійцівської рибки для проведення між ними змагальних боїв; на бійців роблять ставки. Ці змагання надали стимул до штучного розведення цих риб. Селекціонери виводять чемпіонів з великими розмірами, сильним тілом, міцною лускою, малими плавцями, великою головою й потужними щелепами, які допомагають рибам у боротьбі. Ще бійців тренують. Бойові селекційні штами в основному належать до виду B. splendens, проте це також можуть бути B. imbellis, B. smaragdina або гібриди цих видів[13]. Всіх їх у Таїланді називають плакат (Pla Kat, тай. ปลากัด). Більшість представників роду Betta придатні для утримання в кімнатному акваріумі, але значного поширення набула лише сіамська бійцівська рибка, більше відома серед акваріумістів під назвою півник.  1874 року сіамська бійцівська рибка була завезена до Європи, а через деякий час була розведена в акваріумних умовах. Потім вона швидко розповсюдилась по всій Європі, а 1910 року потрапила до США й миттєво стала популярною серед місцевих акваріумістів[14]. Виведені породи півників мають довгі й великі за площею непарні плавці й різноманітне, часто незвичайне забарвлення: червоне, синє, зелене, фіолетове та ін. Вони були виведені в результаті селекції й далеко відійшли від дикої форми. Великі плавці є ознакою самців, у самок вони не виростають такими довгими. Декоративні породи спеціально розводять на продаж, вони користуються постійним попитом на міжнародному ринку. Численні ферми з комерційного розведення одомашнених порід сіамської бійцівської рибки існують у Таїланді та деяких інших країнах Південно-Східної Азії. Існують клуби акваріумістів, що спеціалізуються конкретно на бійцівських рибках та інших лабіринтових, серед них Український Бетта Клуб (Ukrainian Betta Club [Архівовано 13 листопада 2020 у Wayback Machine.], UBC), International Betta Congress [Архівовано 22 квітня 2019 у Wayback Machine.] (IBC) і International Anabantoid Association (IAA) в США, Internationale Gemeinschaft für Labyrinthfiche [Архівовано 5 липня 2019 у Wayback Machine.] (IGL) в Німеччині, Anabantoid Association of Great Britain [Архівовано 5 липня 2019 у Wayback Machine.] (AAGB) у Великій Британії та ін. Були розроблені складні системи класів та стандартів для оцінювання риб на конкурсах. Український Бетта Клуб займається селекцією, популяризацією, класифікацією, дослідженнями генетики та патологій цих риб, а також проведенням виставок Ukrainian Betta Show. Загалом сіамська бійцівська рибка належить найвитриваліших, найпривабливіших і недорогих акваріумних риб. Проблема полягає лише в надмірній агресивності самців у стосунках між собою. Як правило, їх тримають по одинці в маленьких акваріумах або банках. У спільному акваріумі вони можуть легко пошкодити свої шикарні плавці. Самки не такі гарні, але вони мирні й підходять до спільного акваріуму. Інші види зустрічаються в акваріумах спорадично й у невеликій кількості, хоча й серед них є багато досить цікавих риб. Більшість видів, що інкубують ікру в роті, є мирними рибами. Хоча багато диких бійцівських рибок водяться в природі в зовсім різних середовищах існування, в акваріумі відтворення таких умов не є обов'язковим. Більшість видів добре почувається в чистій нейтральній воді. Температура води 24-26 °C, твердість 4-15 ºdH, показник рН 6-7,5. Корм живий, додатково сухий, корми-замінювачі, найбільше полюбляють личинок комарів. Джерела
Примітки
|
