Бєльський Олександр Гнатович

Олександр Гнатович Бєльський
Народився	15 серпня 1948(1948-08-15) с. Скоморохи (Житомирська обл.)
Помер	24 травня 2024(2024-05-24) (75 років) м. Кривий Ріг
Громадянство	Україна
Національність	українець
Діяльність	театральний режисер
Відомий завдяки	театральний режисер
Alma mater	Харківський державний інститут культури (1987)
Знання мов	російська і українська
Нагороди

Олександр Гнатович Бєльський (15 серпня 1948, с. Скоморохи, Житомирської області, УРСР — 24 травня 2024, м. Кривий Ріг, Україна) — український режисер, педагог, організатор пластичного театру, директор-художній керівник Криворізького міського академічного театру музично-пластичних мистецтв «Академія руху», заслужений діяч мистецтв України (2006), Почесний громадянин міста Кривого Рогу (2014)[1][2][3].

Автор унікального режисерського почерка, майстер оригінальної форми створення художнього образу через пантоміму, музику, балет і драму[4].

Життєпис

Народився 15 серпня 1948 року у селі Скоморохи Житомирської області у сім’ї військових. Батько служив в Києві, Паневежисі, Каунасі, Архангельську. Середню школу закінчив у Дніпропетровську. Потрапив до драматичної студії під керівництвом Нони Цебренко, яка працювала на базі дніпропетровської середньої школи № 43, де отримав основи сценічної дії, художньому читанню та основам сценічного мистецтва. Далі вивчав важке машинобудівництво, промислову гігієну у медичному інституті. Театру присвячував вільний від навчання час – займався у студентській трупі Георгія Городецького, який керував першим театром-студії пантоміми у Дніпропетровському Палаці студентів ім. Юрія Гагаріна (1967–1974)[4]. Уроки з акторської майстерності та режисури пантоміми отримав у майстра французької сцени міма Марселя Марсо (1968, 1973)[5][6] та професора Ленінградського інституту театру, музики і кіно – фундатора радянської школи сценічного руху І.Е.Коха (1976 р.). Професійну підготовку режисера пластичної драми одержав у Харківському державному інституті культури (1987), пройшов курс підвищення кваліфікації у режисерській лабораторії СТД СРСР із проблем пластичного театру у Г.Мацкявічуса. О.Маркової. А.Дрозніна та І.Рутберга (1991, 2011).

Разом із Антоніною Бєльською у 1974 році створив пластичний театр у Кривому Розі, який пройшов шлях від першого в Україні народного театру пантоміми (1983), професійного молодіжного театру-студії пантоміми (1987) до міського театру музично-пластичних мистецтв «Академія руху» (1994), який 2012 року отримав статус «академічний»[7].

«Академія руху»

1994 року рішенням Криворізького міськвиконкому створено професійний театр музично-пластичних мистецтв «Академія руху» — авторський театр Олександра та Антоніни Бєльських.

Режисерські роботи в театрі

Пластичні драми

• 1994 — «Вінчальна фата П’єретти» за Артуром Шніцлером
• 1994 — «Сказання про море»
• 1995 — «Пурпурові вітрила» за мотивами однойменної повісті» Олександра Гріна
• 1995 — «Пори року» мім-балет на музику Антоніо Вівальді
• 1996 — «Лесина пісня» поетико-пластична вистава за драмою «Лісова пісня» Лесі Українки (за участі Ади Роговцевої)
• 1997 — «Крапля меду» за казкою Ованеса Туманяна
• 1998 — «Лускунчик» мім-балет за повістю «Лускунчик і Мишачий король» Ернста Теодора Гофмана
• 1998 — «Шанс або етюди у місячному сяйві»
• 1999 — «Пристрасті за Гоголем» на музику Альфреда Шнітке
• 2000 — «Голос Землі» за легендами та міфами древньої Скіфії на Криворіжжі
• 2001 — «Лесина пісня» за мотивами однойменної драми-феєрії Лесі Українки
• 2002 — «Маленькі трагедії» за мотивами однойменних п'єс Олександра Пушкіна
• 2004 — «Безсоння» за мотивами творів Тараса Шевченка
• 2005 — «Щоб пам’ятали…» за мотивами повісті Василя Бикова
• 2007 — «Камінний хрест» за мотивами однойменної новели Василя Стефаника
• 2008 — «Незгасима свічка» (присвячена пам’яті жертв Голодомору)
• 2010 — «Прощавай, зброє!» за мотивами однойменного роману Ернеста Гемінґвея
• 2010 — «Асоль» за мотивами повісті «Пурпурові вітрила» Олександра Гріна
• 2011 — «Знайдуться мухи – був би мед» зонг-драма
• 2012 — «Весна, літо, осінь, зима і…» в стилі італійської комедії масок
• 2012 — «Бенкет під час чуми» пластична драма в двох діях за мотивами «Маленьких трагедій» Олександра Пушкіна
• 2014 — «Дідух» за мотивами новел «Камінний хрест», «Похорон», «Катруся», «Злодій» Василя Стефаника
• 2014 — «І мертвим, і живим, і ненарожденним…» за мотивами поем «Катерина» та «Гайдамаки» Тараса Шевченка
• 2015 — «Акакій (Шинель)» за мотивами повісті «Шинель» Миколи Гоголя
• 2016 — «Старий і море» за мотивами однойменної повісті Ернеста Гемінґвея
• 2017 — «Спокушені спрагою»
• 2018 — «Таємниці зачарованого лісу» драма-феєрія за мотивами драми-феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки
• 2019 — «Маленькі трагедії» за мотивами п'єс «Скупий лицар» та «Моцарт і Сальєрі» Олександра Пушкіна
• 2020 — «Дон Жуан» за мотивами п'єси «Кам'яний гість» Олександра Пушкіна (спільно із Сергієм Бєльським)

Драматичні вистави

• 2002 — «Останнія стрічка Креппа» за п'єсою Семюеля Бекета
• 2006 — «Пригоди ведмедиків панда» за п'єсою Матея Вішнєка (спільно із Володимиром Федоровим)
• 2007 — «Ромео і Джульєтта» за п'єсою Вільяма Шекспіра
• 2008 — «Дон Жуан» за п'єсою «Дон Жуан, або Кам'яний гість» Мольєра
• 2012 — «Блез» за Клодом Маньє (спільно із Володимиром Федоровим)
• 2015 — «В очікуванні Годо» за п'єсою Семюеля Бекета (спільно із Володимиром Федоровим)
• 2016 — «Той, хто відчиняє двері» за п'єсою Неди Нежданої

Клоунади

• 1996 — «А у нас удворі» клоун-мім-шоу
• 1997 — «Театр у валізі» веселі історії маленького чоловічка
• 1999 — «Регтайм для клоунів» клоун-мім-шоу
• 2000 — «Регтайм для клоунов–2» клоун-мім-шоу

Мініатюри

• 1994 — «Балада про дерево»[8]
• 1994 — «Метаморфози»
• 1994 — «Музи» за мотивами легенд Стародавньої Греції
• 1996 — «Відродження» пластичне есе за сторінками історії України

Музичні казки

• 1995 — «Муха-Цокотуха» мюзикл за мотивами однойменної казки К.Чуковського
• 1995 — «Золотий ключик» за мотивами казки О.Толстого
• 1996 — «Машина часу» мюзикл-фантастична мандрівка казками Андерсена
• 1997 — «Стійкий олов'яний солдатик» за Г.-Х. Андерсеном
• 1997 — «Пригоди білого чортеняти» мюзикл-новорічна фантазія
• 2001 — «Чукоккала» мюзикл за мотивами казок К.Чуковського
• 2003 — «Чортик із табакерки» мюзикл за мотивами казки «Стійкий олов’яний солдатик» Г.- Х.Андерсена
• 2008 — «Попелюшка»
• 2012 — «Дюймовочка» за Г.-Х.Андерсеном (спільно із Сергієм Бєльським)
• 2019 — «Чортик з табакерки–2»

Відзнаки та нагороди

• 2006, 20 січня — Заслужений діяч мистецтв України
• 2014, 28 травня — Почесний громадянин міста Кривого Рогу

Участь у фестивалях

• 1985 — Всесвітній фестиваль молоді і студентів (м. Москва)
• 1989 — Міжнародний фестиваль вуличних театрів «Караван миру» (м. Ленінград)
• 1994 — ХХІ Всесвітній фестиваль «Зображення підводного світу» (м. Антіб, Франція)
• 1996 — Міжнародний фестиваль (м. Копенгаген, Данія)
• 2001–2019 — «Мельпомена Таврії» (м. Херсон)
• 2003 — Міжнародний фестиваль (м. Валка, Латвія)
• 2003 — «Боспорські агони» (м. Керч, АР Крим)
• 2006–2007 — «Тернопільські театральні вечори. Дебют» (м. Тернопіль)
• 2008 — «Сцена людства»(м. Черкаси)
• 2010 — «В гостях у Гоголя» (м. Полтава)
• 2010, 2014, 2015, 2019, 2021 — «Homo Ludens» (м. Миколаїв)
• 2011 — Всеукраїнський фестиваль до 140-річному ювілею Лесі Українки та 100-літньому від дня написання «Лісової пісні» (м. Луцьк)
• 2011 — Міжнародний фестиваль пантоміми «Біла маска» (м. Москва, Росія)
• 2011–2012 — Міжнародний фестиваль театрального мистецтва «Театр. Чехов. Ялта» (м. Ялта)
• 2012–2013 — Всеукраїнський фестиваль театрального мистецтва «Коломийські представлення» (м. Коломия)
• 2013 — Міжнародний фестиваль (м. Саранда, Албанія)
• 2019 — Міжнародний фестиваль «Тарас Шевченко єднає народи»

Література

• Алла Підлужна. Феномен Бєльського. — Київ : «АВІАЗ», 2019. — 288 с. — ISBN 978-617-7209-35-4.[9]

Примітки

1. Пантоміма / О. І. Чепалов // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2023]
2. 75-річний ювілей відзначає директор Криворізького театру «Академія руху» Олександр Гнатович Бєльський
3. Ганна ХОМЕНКО (24 травня 2024). 24 травня пішов з життя Почесний громадянин Кривого Рогу Олександр Бєльський (укр.). Сайт міста Кривого Рогу «0564.ua». Процитовано 24 травня 2024.
4. «Криворізький п'єдестал» Олександр Бєльський, художній керівник театру «Академія руху» (укр.). ТРК «Рудана». 21 квітня 2023. Процитовано 2 липня 2024.
5. Поет тиші: у Кривому Розі провели творчий вечір до сторіччя з дня народження всесвітньо відомого міма Марселя Марсо (укр.). «Перший міський». 25 березня 2023. Процитовано 3 липня 2024.
6. Людмила ОЛТАРЖЕВСЬКА (16 березня 2006). Мовою тіла й душі (укр.). «Україна молода». Процитовано 3 липня 2024.
7. Пластична драма «Спокушені спрагою» (укр.). Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка. Процитовано 1 липня 2024.
8. Пам'яті Олександра Бєльського: життя видатного театрального діяча у спогадах рідних, колег та учнів (укр.). ТРК «Рудана». 30 червня 2024. Процитовано 4 липня 2024.
9. Юлій ШВЕЦЬ (2021). Слово і рух: мистецтво перекладу (укр.). Ж-л «Кіно-Театр» №1. Процитовано 22 січня 2023.

Посилання

• Олександр Бєльський на сайті Криворізького міського академічного театру музично-пластичних мистецтв «Академія руху»