Бєлогурова Лариса Володимирівна

Бєлогурова Лариса Володимирівна
Ім'я при народженніЛариса Владимировна Бєлогурова
Дата народження4 жовтня 1960(1960-10-04)[1]
Місце народженняСталінград, Російська РФСР, СРСР
Дата смерті20 січня 2015(2015-01-20)
Місце смертіМосква, Росія
Громадянство СРСР
 Росія
Alma materРосійський університет театрального мистецтва
Професіяакторка
IMDbID 0069403
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бєлогурова.

Лариса Володимирівна Бєлогурова (4 жовтня 1960(1960-10-04), Сталінград — 20 січня 2015(2015-01-20), Москва) — радянська актриса театру і кіно, солістка Ленінградського Мюзик-холу, спортсменка (художня гімнастика).

Біографія

Лариса Бєлогурова народилася 4 жовтня 1960 року у Сталінграді . У 1979 році закінчила хореографічну студію при Ленінградському Мюзік-холі. У 1985 році закінчила ГІТІС. У 1993 році — акторський та режисерський курс Анатолія Васильєва при Школі драматичного мистецтва.

Починала як гімнастка та художня гімнастка, потім професійно займалася танцями. Працювала солісткою Ленінградського Мюзік-холу, виступала на сцені Фрідріхштадтпаласту. Ще студенткою ГІТІС Лариса Бєлогурова почала зніматися в кіно. Акторка знімалася з 1981 по 1992 рік.

Яскравість образів, неабиякий талант і рідкісна краса актриси зробили її однією з найзаповзятливіших і найулюбленіших актрис 1980-х-1990-х років. Деякий час працювала в Театрі імені Моссовєта, де була зайнята у виставі «Інфанти». У 1987—1996 рр. служила у театрі «Школа драматичного мистецтва», грала головні ролі у спектаклях Анатолія Васильєва.

Померла від раку[2] у Москві 20 січня 2015 року на 55-у році життя, похована 22 січня у Волгограді на Верхньозареченському цвинтарі[3][4][5].

Кіно

На кіноекрані Лариса Бєлогурова починала з амплуа романтичних героїнь. Такою вона постала в образі Ольги в гостросюжетній стрічці про часи Громадянської війни режисера Самвела Гаспарова «Шостий» (1981).

Однією з найбільш пам'ятних ролей, що зробили її вмить відомою стала роль Стелли — головної героїні в широко відомій музичній телевізійній комедії Яна Фріда «Вільний вітер» (1983) за однойменною оперетою Ісаака Дунаєвського. Лариса вперше на екрані продемонструвала не лише визначну акторську гру, а й танцювальні навички.

Далі були ролі східної красуні Аміни у фільмі-казці «Пригоди маленького Борошна» та чарівної принцеси Маліки, доньки Каліфа у казці «І ще одна ніч Шахерезади…».

Вперше від романтичного образу відійшла у картині Ельєра Ішмухамедова «Прощавай, зелень літа…» (1985), зігравши драматичну роль дівчини Ульфат, якій з волі батьків доводиться відмовитися від коханого і одружитися з іншою людиною. Ця роль, за визнанням самої актриси, стала її першою «усвідомленою» роботою у кіно. Створила складний, глибокий, драматичний та цікавий образ Марії у талановитому незвичайному фільмі Валерія Рубінчика «Відступник» (1987). «Тільки після роботи з ним я зрозуміла, що справді романтичний характер неможливий без трагедії», — згадала про свою роботу актриса.

Потім пішли Садаф у картині Єрмахмада Аралева «Кумир», що запам'ятовується образом Ніни, дружини Берії, у трагіфарсі Юрія Кари «Бенкети Валтасара, або Ніч зі Сталіним», акторка Галка у фільмі-притчі Віри Глаголєвої «Зламане світло» (1990). 1986 року вийшов фільм «Була не була», де Лариса Бєлогурова грала одну з головних ролей — роль вчительки літератури Ганну Павлівну.

Були фільми «Спокій скасовується», «Гори димлять», «Східний роман». Одним з останніх фільмів за участю Лариси був фільм «Спогади про „Коровий марш“» 1991 року відомого режисера Юрія Саакова, який розповідає про історію створення фільму «Веселі хлоп'ята». Лариса не лише зіграла головну роль екскурсовода, а й продемонструвала блискучі танцювальні та хореографічні навички.

Проте, полюбилася і запам'яталася назавжди мільйонам глядачів Лариса, окрім фільму «Вільний вітер», за двома яскравими ролями: Перша — Вівіан у музичній фантазії-буфф «Острів загиблих кораблів» (1987) Євгена Гінзбурга та Рауфа Мамедова. У цій картині актриса продемонструвала чудову пластику, техніку танцю. Щасливим виявилося і партнерство з Костянтином Райкіним.

Друга роль — Настя Смирнова в шахрайському детективі Віктора Сергєєва «Геній» (1991). Лариса Бєлогурова постала в образі коханої дівчини головного героя, привабливого афериста Сергія Ненашева, якого зіграв Олександр Абдулов. Героїня Бєлогурової — двадцятирічна дівчина, хоча актрисі на той час уже виповнилося тридцять. Ця роль принесла Ларисі велику популярність у глядачів.

Свою останню роль у кіно — Мамлакат — Лариса Бєлогурова зіграла у 1992 році у мелодрамі Віктора Титова «Східний роман». З того часу актриса не знімалася. Вона продовжувала ще грати у театрі «Школа Драматичного мистецтва» Анатолія Васильєва до 1996 року, їздила на гастролі до Боготи. Але у 1996 році пішла з театру.

Начитала текст аудіокниги «Записки Ігуменії Таїсії», що вийшла у 2006 році (спогади ігумені Таїсії Леушинської (Солопової)).

Фільмографія

Примітки

  1. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ Белогурова покинула «грешное» кино и обратилась к Богу, но смерть оказалась сильнее. Архів оригіналу за 12 березня 2018. Процитовано 10 березня 2015. [Архівовано 2018-03-12 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Вечерняя Москва // Ушла из жизни актриса Лариса Белогурова. Архів оригіналу за 21 січня 2015. Процитовано 21 січня 2015. [Архівовано 2015-01-21 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Сегодня в Волгограде похоронили актрису Ларису Белогурову(недоступная ссылка)
  5. ↑ В Волгограде прошли похороны актрисы Ларисы Белогуровой. Архів оригіналу за 23 січня 2015. Процитовано 23 січня 2015.

Посилання