Бутник Степан Данилович
Степан Данилович Бу́тник (нар. 4 січня 1874, Баришівка — пом. 3 липня 1952, Полтава) — український живописець і графік. Брат графіка Івана Бутника, батько мистецтвознавця Бориса Бутника-Сіверського. БіографіяНародився 23 грудня 1873 [4 січня 1874] року в містечку Баришівці (нині селище міського типу у Київській області, Україна). Художньої освіти не мав. У 1890 році переїхав до Чернігова. У 1895 році, від Переяславської ремісничої управи, отримав дозвіл займатися малярським портретним ремеслом. З 1932 року жив у Полтаві. Помер у Полтаві 3 липня 1952 року. ТворчістьПрацював у галузі живопису і книжкової графіки. Автор портретів, пейзажів. Серед робіт:
Ним підготовлені до друку 100 невеликих листівок на сюжети українських приказок, прислів'їв, загадок (кінець 1940-х — початок 1950-х років). Автор ілюстрацій до творів:
У 1918 році у Полтаві ним видано серію малюнків «Кобзарі і лірники». Не видані заставки та ілюстрації до українських народних дум — «Сестра і брат», «Мати-удова», «Хведір Безрідний», «Маруся Богуславка», «Олексій Попович», «Три брати Озівські», «Козак-нетяга Фесько Ганжа Андибер» (усі — 1918—1919). Твори художника експонувалися на виставках у Чернігові у 1899 році, Києві у 1904 році, Санкт-Петербурзі й Одесі у 1906 році. Окремі роботи зберігаються у Полтавському художньому музеї, Літературно-меморіальному музеї Михайла Коцюбинського у Чернігові. Література
|