Бук-М2

Бук-М2 індекс ГРАУ 9К317
позначення МО США і НАТО SA-17 Grizzly
Самохідна установка 9А317Е ЗРК «Бук-М2Е» на авіасалоні МАКС — 2009.
Самохідна установка 9А317Е ЗРК «Бук-М2Е» на авіасалоні МАКС — 2009.
ТипЗенітний ракетний комплекс ППО СВ
ПоходженняРадянський Союз
Історія використання
На озброєнні2008 — т. ч.
Оператори Сухопутні війська Російської Федерації , «див. На озброєнні»
Історія виробництва
РозробникНДВП
Розробленопо 1988
ВиробникРакета:  Росія ДНВП

КП, РПН, СВУ, СОЦ:  Росія УМЗ

ПЗУ:  Росія ЗІК
Варіанти9К37 «Бук»
Характеристики
Бук-М2 у Вікісховищі

«Бук-М2» (індекс ГРАУ — 9K317, за класифікацією МО США і НАТО — SA-17 Grizzly («Грізлі»)) — зенітний ракетний комплекс (ЗРК). Розроблено в НДІ приладобудування ім. В. В. Тихомирова. Багатоканальний, високомобільний багатофункціональний ЗРК середньої дальності «Бук-М2» призначений для ураження літаків стратегічної й тактичної авіації, вертольотів, зокрема таких, що зависли, крилатих ракет й інших аеродинамічних літальних об'єктів, у всьому діапазоні їхнього можливого застосування, тактичних балістичних і авіаційних ракет, керованих авіабомб в умовах інтенсивного радіоелектронної і вогневої протидії супротивника, а також для обстрілу надводних і наземних радіоконтрастних цілей. ЗРК може застосовуватися для протиповітряної оборони військ (військових об'єктів) в різних формах бойових дій, адміністративно-промислових об'єктів і територій країни[1].

Елементи комплексу «Бук-М2» виконані на шасі ГМ-569 виробництва ВАТ «Митищинського машинобудівного заводу»[2]. Елементи комплексу «Бук-М2Е» (експортна модифікація) за бажанням замовників[3] виконуються на шасі МЗКТ-69221 виробництва Volat (ВАТ «Мінський завод колісних тягачів»)[4].

Ефективна відбивна поверхня цілі (ЕВП) 0,05-0,1 м2[1][5], завадостійкість 1000 Вт/МГц[6].

Історія

Колісна СВУ 9А317ЕК на авіасалоні МАКС-2011
Пульт командира СВУ 9А317Е на авіасалоні МАКС-2011
ПЗУ 9А316 на репетиції Парада Перемоги 2012 року

Розробку завершено у 1988 році. Використано ракету 9М317.

З початком малої модернізації комплексу 9К37 розгорнулися роботи над створенням глибоко модифікованого варіанту, здатного вести вогонь по 24 цілям. У порівнянні з попередніми модифікаціями зона ураження літаків типу F-15 була збільшена до 50 км, ймовірність ураження крилатих ракет ALCM на дальностях до 26 км — від 70 до 80 %, вертольоти могли бути вражені з ймовірністю від 70 до 80 %. Максимальна швидкість обстрілюваних цілей 1100 м/с назустріч і 300—400 м/с навздогін. Комплекс може бути розгорнений за 5 хвилин, темп стрільби складає 4 с, а час реакції — 10 с. У 1988 році комплекс був прийнятий на озброєння ППО СВ. Через розпад СРСР і важку економічну ситуацію Росії серійне виробництво комплексу розгорнуто не було. Через 15 років, документація на комплекс була доопрацьована під сучасну елементну базу серійного виробництва. З 2008 року комплекс надійшов у війська Росії[7][8].

У 1990-ті роки був розроблений і пройшов спільні випробування варіант комплексу «Бук-М2Е» — «Урал», призначений для військ ППО. Всі засоби комплексу розміщені на колісних тягачах підвищеної прохідності типу КрАЗ і напівпричепах «ЧМЗАП»[7][9].

22 грудня 2009 року на врученні національної премії «Золота ідея» (за підсумками 2008 р) Лауреатом 3-ї премії в номінації «За успіхи в області виробництва продукції військового призначення» став авторський колектив ВАТ «УМЗ» спільно з ВАТ «НДВП ім. В. В. Тіхомірова» за освоєння серійного виробництва зенітного ракетного комплексу «БУК-М2Е».

Розпорядженням Уряду Російської Федерації від 28 лютого 2013 року за розробку і серійне освоєння ЗРК СД «Бук-М2Е» присвоєно звання лауреатів премії Уряду Російської Федерації в галузі науки і техніки за 2012 рік авторському колективу[10].

За заявою Генерального директора холдингу «Авіаційне обладнання» «ЗРК Бук-М2Е» наразі є найефективнішим засобом протиповітряної оборони середнього радіуса дії, що перевершує по дальності й ефективності ураження всі існуючі світові аналоги"[11].

Склад комплексу

Розвиток

Докладніше: Бук-М3

На базі комплексу «Бук-М2» був розроблений новий комплекс «Бук-М3» з новими компонентами електроніки.

Оператори

  •  Росія — перші стрільби виконано у 2010 році на полігоні Капустин Яр[12]. У 2011 році комплекс прийнято на озброєння 297 зрбр ППО СВ (селище Алкіно (Башкортостан))[13]
  •  Україна — кілька одиниць трофейних комплексів в ході війни.
  •  Венесуела — контракт на поставку 1 комплексу 9К317ЭК «Бук-М2ЭК» укладено з Росією у 2009 році. Поставки очікувалися у 2012 році[14]. У квітні 2013 року, у розділі новин сайту FAV-Club було розміщено інформацію про поставки чергової партії ЗКР «Бук-М2Е» через порт Пуерто-Кабельйо[15]. У серпні 2015 року прибула чергова партія.[16]
  •  Сирія — 18 комплексів 9К317Е «Бук-М2Е» поставлені з Росії у 2011 році[17].
  •  Азербайджан — точна кількість не відома. На військовому параді було представлено ЗРК у модифікації «Бук-МБ» з ракетами 9М317.
  •  Алжир — у 2011 р. укладено контракт на поставку 48 одиниць Бук-М2Е у 2014—2015 рр[18]. За непідтвердженими даними постачання розпочалось у 2015 році. У серпні 2017 р. видання Алжирських збройних сил фактично підтвердило отримання ЗРК Бук-М2 на шасі МЗКТ-6922 в анонсі військових навчань Мажд 2017[19].

Примітки

  1. ↑ а б АО "НИИП имени В.В. Тихомирова". Многоцелевой зенитный ракетный комплекс средней дальности «Бук-М2». Зенитное направление разработок. Сайт НИИ Приборостроения имени В.В. Тихомирова. Архів оригіналу за 24 травня 2013. Процитовано 19 вересня 2016.
  2. ↑ «Бук-М2» на шасси ГМ-569. Архів оригіналу за 10 вересня 2016. Процитовано 19 вересня 2016.
  3. ↑ Виктор Мясников (18.05.2012). Длинная рука "Алмаз–Антея". Интервью с заместителем генерального директора концерна по заказам и поставкам Виталием КНЯЗЕВЫМ и начальником управления по научно-техническому развитию, системным и прикладным исследованиям Сергеем ДРУЗИНЫМ. «Независимое военное обозрение». Независимая газета. Архів оригіналу за 20 вересня 2016. Процитовано 19 вересня 2016.
  4. ↑ Семейство унифицированных корпусных шасси МЗКТ-6922. Комплексные решения для перевода вооружения с гусеничных платформ на колёсные. МЗКТ. Архів оригіналу за 9 вересня 2016. Процитовано 19 вересня 2016. [Архівовано 9 вересня 2016 у Wayback Machine.]
  5. ↑ Вячеслав Викторович ЛАПИН – генеральный директор ОАО «Ульяновский механический завод» (июль 2014 года). Для успешной боевой работы. Зенитный ракетный комплекс «Бук-М2Э». Тренажер самоходной огневой установки ЗРК «Бук-М2Э». Оборонно-промышленный комплекс. ООО «ИД «Национальная оборона». Архів оригіналу за 19 вересня 2016. Процитовано 19 вересня 2016.
  6. ↑ «Бук» и «Тунгуска» - выше мировых аналогов » Оружейная коллекция. Архів оригіналу за 19 вересня 2016. Процитовано 19 вересня 2016.
  7. ↑ а б Оружие «Старта». 60 лет трудовой и боевой славы, стр. 49—53
  8. ↑ Зенитный ракетный комплекс средней дальности 9К317 «Бук-М2». Ракетная техника. Архів оригіналу за 18 травня 2012. Процитовано 28 січня 2012.
  9. ↑ А. В. Карпенко, Многоканальный зенитный ракетный комплекс «Урал», стр. 25—27
  10. ↑ Пресс-служба ОАО «Концерн ПВО «Алмаз - Антей» (06 марта 2013). Авторский коллектив создателей ЗРК "Бук-М2Э" стал лауреатом премии Правительства РФ. Новости концерна. ОАО «Концерн ПВО «Алмаз - Антей». Архів оригіналу за 21 травня 2015. Процитовано 19 вересня 2016.
  11. ↑ Заместитель главного конструктора «Старта» стал лауреатом Премии Правительства РФ в области науки и техники за вклад в разработку ЗРК Бук-М2Э - ВПК.name. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 19 вересня 2016.
  12. ↑ В Астраханской области прошли испытания новейшего зенитно-ракетного комплекса "Бук-М2". Новости. Первый канал. 11 сентября 2010, Суббота, 10:03. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 19 вересня 2016.
  13. ↑ Телеканал «Звезда». Новости дня. 24 ноября 2011, 18:31. Зенитно-ракетный комплекс «Бук-М2» принят на вооружение в башкирской бригаде ПВО. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 19 вересня 2016.
  14. ↑ Stockholm International Peace Research Institute — Arms Transfers Database. Архів оригіналу за 7 червня 2012. Процитовано 19 вересня 2016. [Архівовано 2010-04-14 у Wayback Machine.]
  15. ↑ Siguen llegando misiles attiaereos rusos (ісп.). FAV-Club. 8 квітня 2013. Архів оригіналу за 5 липня 2013. Процитовано 15 вересня 2013. [Архівовано 2013-07-05 у Wayback Machine.]
  16. ↑ Lenta.ru. Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 19 вересня 2016.
  17. ↑ Чем будет воевать Сирия в случае возможной внешней агрессии? — ВПК.name. Архів оригіналу за 17 березня 2016. Процитовано 19 вересня 2016.
  18. ↑ Центр Анализа Мировой Торговли Оружием (ЦАМТО). [1] — 2015. Архівовано з джерела 5 грудня 2013 [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  19. ↑ Jeremy Binnie (15 серпня 2017). Algeria confirms Buk delivery. IHS Jane's Defence Weekly. Архів оригіналу за 16 серпня 2017. Процитовано 17 серпня 2017.

Посилання