Бузок сітчастий

Бузок сітчастий
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Губоцвіті (Lamiales)
Родина: Маслинові (Oleaceae)
Рід: Бузок (Syringa)
Вид:
S. reticulata
Біноміальна назва
Syringa reticulata

Бузок сітчастий (японський), або тріскун японський (Syringa reticulata)[1] — вид квіткових рослин родини маслинові (Oleaceae) [1] [Архівовано 10 серпня 2020 у Wayback Machine.][2]. Батьківщиною бузку японського є Північна Японія. Найбільш пишно він розвивається в листяних лісах по схилах гір на островах Хондо і Хоккайдо, де досягає надзвичайної висоти. У культурі з 1876 року.

Ботанічний опис

Це невелике листяне дерево, ендемік Японії, яке може досягти висоти 12 метрів, рідше 15 і більше метрів, зі стовбуром до 30, рідше до 40 см в діаметрі. Це найбільший вид бузку, і єдиний, який зазвичай виростає у невелике дерево, а не є кущем. Листки еліпсоподібні-гострі, 2.5-15 см в довжину і 1-8 см у ширину. Квітки білі або кремово-білі, вінчик з трубчатою основою в 4-6 мм довжини і сильним ароматом. В умовах середньої смуги добре переносить зиму і посуху. Добре цвіте і приносить плоди в Україні, в Білорусії, країнах Балтії.

Бузок сітчастий відрізняється різноманітністю і за своїми основними ознаками ділиться на два підвиди, один з яких виростає на материковій частині Азії, а саме бузок сітчастий амурський (subsp. Amurensis), і який виростає в Японії і на Сахаліні бузок сітчастий японський (subsp. Reticulata). Відмінності між підвидами незначні, і обидва вони добре приживаються навіть у Фінляндії. Рослини північного походження здатні успішно виживати аж до широти міста Оулу.[3]

Рослина отримала народну назву «Тріскун» за те, що сирі дрова горять з сильним тріском, розкидаючи іскри і вугілля на кілька метрів.

Ареал розповсюдження

Рослина родом зі східної Азії: росте на півночі Японії (переважно Хоккайдо), на півночі Китаю (Ганьсу, Хебей, Хейлунцзян, Хенань, Гірін, Ляонін, Внутрішня Монголія, Нінся, Шеньсі, Шаньсі, Сичуань), Корея і Далекий Схід Росії (Примор'я)[4].

Підвиди

Розрізняють три підвиди:

  • Syringa reticulata subsp. reticulata, також syn. S. amurensis var japonica (Maxim.) Franch et Sav. — Ligustrina japonica (Maxim.) L.Henry[5] — Японія, південна гряда Курильських островів.
  • Syringa reticulata subsp. amurensis (Rupr.) PSGreen & MCChang (syn. S. reticulata var. mandschurica (Maxim.) H.Hara) — Північно-Східний Китай, Корея, південно-далекосхідний регіон Росії.
  • Syringa reticulata subsp. pekinensis (Rupr.) PSGreen & MCChang — Північно-Центральний Китай. Він має дуже чітку червонувато-коричневу шулухувату кору.

Бузок амурський, сітчастий (або японський) і пекінський порівняно морозостійкі (до мінус 34 ° C), але недостатньо сухостійкі.

Значення і використання

Syringa reticulata, що зростає в саду

Рослину вирощують як декоративне дерево в Європі і Північній Америці[6] й застосовують як прекрасний матеріал для озеленення промислових міст. Зацвітає при посіві насіння на 8-й рік. У досить ефектного і рідкісного виду бузку сітчастої можна відзначити два сорти: «City of Toronto» («Сіті оф Торонто») і «Ivory Silk» («Айворі Сілк»). Найбільш відомий сорт бузку сітчастого «Айворі Сілк» (це низький бузок) порадує насиченими кремово-білими суцвіттями, а «Сіті оф Торонто» — кольору слонової кістки.

Примітки

  1. ↑ кит.: 暴马丁香 яп. ハシドイ
  2. ↑ «Syringa reticulata». Natural Resources Conservation Service PLANTS Database. USDA. Retrieved 7 December 2015. Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 3 травня 2020.
  3. ↑ Syringa. Arboretum Mustila.
  4. ↑ Kew World Checklist of Selected Plant Families Syringa reticulata
  5. ↑ Syringa reticulata (Blume) H.Hara — The Plant List. Архів оригіналу за 12 липня 2019. Процитовано 3 травня 2020.
  6. ↑ Huxley, A., ed. (1992). New RHS Dictionary of Gardening. Macmillan ISBN 0-333-47494-5.