Історичні свідчення дають підстави стверджувати, що, починаючи з ІІ століття до зв. е.., протомонгольські народи (хунну, сяньбі, кидані) були знайомі з буддизмом[1]. На території Іволгінського городища в хуннському похованні знайдено залишки буддійських чоток.
На початку XVII століття на північ до бурятського населення Забайкалля з Монголії проник буддизм Тибету. Спочатку був поширений серед етнічних груп, що вийшли незадовго до цього з Халхи — цонголів, сартулів, хатагінів; наприкінці XVII — на початку XVIII століття буддизм поширився на території всього Забайкалля. Друга лінія прийшла безпосередньо з Тибету, з монастиря Лабранг Трашик'їл.
1741 року імператриця Єлизавета Петрівна узаконила існування 11 данців і 150 лам при них (у липні 1991 року буддисти Бурятії відзначили 250-річчя офіційного визнання їх релігії в Росії). Тривалий час у бурятському буддизмі точилася боротьба за верховенство між Цонгольським та Гусиноозерським дацанами. В 1764 головний лама найстарішого в Бурятії Цонгольського дацана став Верховним ламою бурятів Забайкалля, отримавши титул Пандито Хамбо-лама («вчений-настоятель»). З 1809 року панування перейшло до настоятелів (шереете) Гусиноозерського дацана. Наприкінці XIX століття почалося інтенсивне проникнення буддизму в Предбайкаллі — Північну Бурятію, де він зустрів запеклий опір з боку шаманів та православних місіонерів. До Жовтневої революції 1917 року у Бурятії функціонувало 46 дацанов, парафії яких було переважно організовано за територіально-родовим принципом.
У 1920-х роках частина бурятів переселилася з Забайкалля (в основному з Аги) у Внутрішню Монголію (місцевість Шенехен) і продовжила там власні буддійські традиції на додаток до тих, що вже існували в цьому регіоні.
Розвиток бурятського буддизму
Цогчен-дуган в Іволгінському дацані. 2012 рік Дуган Зеленої Тари в Іволгінському данці. 2012 рік
У 1727 році було проведено кордон між імперією Цін та Росією. Бурятські племена, що проживали і кочували в північній частині Монголії, увійшли до складу Росії. Перекривши кордони і домігшись відносної осілості кочівників-бурятів, російський уряд вирішив ухвалити певні рішення щодо віросповідних справ.
Наприкінці 1730-х — на початку 1740-х років було збудовано перший стаціонарний (Цонгольський) дацан.
В 1741 імператриця Єлизавета Петрівна прийняла Указ, за яким визнавалося існування «ламайської віри» і затверджувалася кількість данців (11) і кількість штатних лам (150). Буддизм був офіційно прийнятий як одна з державних релігій у Російській імперії.
У 1810 році було засновано Іройський дацан. У першій третині XIX ст. було побудовано 10 суме (буддійських храмів): Найдан (1813), Дамчок (1815), Шакьямуні (1829), Оточі (1817), Аюші (1814), Дара Ехе (1830), Номун сахюусан (1817), Мінтунг, Вірозама (1827) та Арьябала (1830).
До 1846 року в Бурятії було збудовано вже 34 дацани. Витрачаючи масу зусиль та матеріальних засобів, буряти зуміли імпортувати з Тибету, Китаю, Монголії велику кількість священної літератури та запозичити багато живих традицій як панівної школи Гелуг, так і інших напрямів буддизму.
Швидко розвивалося друкарство; в 1887 році діяло вже 29 друкарень, які до їх руйнувань в 1930-і роки встигли видати близько 2000 назв книг тибетською та монгольською мовами.
Наприкінці XIX — на початку XX століття в бурятському буддизмі почався потужний обновленський рух, який отримав подальший розвиток після встановлення в Бурятії Радянської влади.
У 1918 році вийшов декрет, який відокремив церкву від держави. У Бурятії дія закону розпочалася з 1925 року. З цього часу антирелігійна політика Комуністичної партії було спрямовано форсоване знищення духовної культури народів Росії, зокрема буддійської культури бурятів. Століттями створені та накопичені духовні цінності були зруйновані та знищені за короткий період. Із сорока семи дацанів, що діють, і дуганів на початку століття практично нічого не збереглося 1864 р. високоосвічених вчених-лам були відправлені до в'язниць, посилань, на каторжні роботи, сотні розстріляні.
Наприкінці Великої Вітчизняної війни вийшла Постанова Раднаркому БМ АРСР від 2 травня1945 року за № 186 про відкриття буддійського храму «Хамбінське Суме» в улусі Середня Іволга. З 1946 були знову відкриті 2 дацана — Іволгінський в Бурятії і Агінський в Агінському Бурятському національному окрузі Читинської області.
У 1991 році при Іволгінському дацані було відкрито Буддійський інститут Даші Чойнхорлін, релігійний вищий навчальний заклад для підготовки кадрів священнослужителів, викладачів, перекладачів канонічних текстів, художників-іконописців. Процес освіти проводиться за системою монастирської освіти традиції Гоман-дацана монастиря Тибету Дрепунг.
У 1991 році кількість діючих дацанів у Бурятії досягла 12.
Буддизм у Бурятії є найпівнічнішим відгалуженням центрально-азіатської культурно-історичної варіації буддизму Махаяни, що сформувалася в Тибеті наприкінці XIV — початку XV століть і отримала назву Гелугпа (Гелуг, хоча є відомості про вплив традиції Ньінгма). Засновник цієї школи Дже Цонкапа (бур.Зонхобо, Зонхава) вважається послідовниками буддійської релігійної традиції в Бурятії нарівні з засновником Учення — Буддою Шакьямуні. Послідовники Гелугпа в Бурятії вважають за краще вживати або це самоназва школи, або загальний термін «вчення Будди», «махаянське вчення», підкреслюючи тим самим відсутність у буддизмі Тибету принципових відмінностей з вченням буддизму Махаяни.
Ехе обоо (Велике обидва) у Селенгінському районі Бурятії
Відмінності від інших шкіл виявляються в бурятському буддизмі в основному в культовій системі, в обрядовості та магічній практиці та обумовлені впливом традиційних, більш давніх та архаїчних вірувань, культів, обрядів тибетців та бурятів. Зокрема, в культову систему були введені та пристосовані народні обряди, ритуали та вірування, пов'язані з культом про шанування духів землі, гір, річок, дерев.
У релігійній практиці ченців велику роль грають методи тантричного походження, що утворюють основу буддизму Ваджраяни. Також особливу роль у «порятунку» віруючих від страждань Сансари грає вчитель-наставник (лама), вирішальне ж значення надається особистому морально-психологічному самовдосконаленню віруючого за допомогою тантричної практики, йогічного споглядання та інших езотеричних методів, що звільнитися від причинно-наслідкової залежності закону карми (але все ж неодмінно під керівництвом вчителя).
У філософському, психологічному та етичному вченні бурятського буддизму немає серйозних відмінностей від фундаментальних положень буддизму Махаяни, викладених у тибетському варіанті буддійського канону — Кенґюр (бур.Ганжуур) (108 томів) та Тенг'юр (бур.Данжуур) (225 томів).
Буддизм вплинув на розвиток традиційної науки і культури бурят-монголів. Особливо сильним та плідним був його вплив на формування та розвиток філософської думки, норм моральної поведінки, медицини, художньої літератури, образотворчого мистецтва та кулінарії .
З величезної кількості різних культових відправлень обрядового комплексу в бурятських дацанах нині відзначаються шість великих хуралів:
Абаева Л. Л.Ламаизм в Бурятии // Буддизм: Словарь / Абаева Л. Л., Андросов В. П., Бакаева Э. П. и др. Под общ. ред. Н. Л. Жуковской, А. Н. Игнатовича, В. И. Корнева. — М. : Республика, 1992. — 288 с. — ISBN 5-250-01657-X.
Ванчикова Ц. П. К вопросу об источниках по истории буддизма в Бурятии // Мир буддийской культуры: духовное наследие и современность : материалы международной конференции (7-8 сентября 2006 г.) / Адм. Агин. Бурят. авт. округа и др. — Улан-Удэ, 2006. — С. 10—17.
Ванчикова Ц. П., Чимитдоржин Д. Г.. История буддизма в Бурятии: 1945—2000 гг. Ин-т монголоведения, буддологии и тибетологии СО РАН, Иволгинский дацан; ред.: Л. Л. Абаева, С. Ю. Лепехов, Д. Д. Очирова. — Улан-Удэ : Изд-во БНЦ СО РАН, 2006. — 147 с.Ванчикова Ц. П., Чимитдоржин Д. Г.. История буддизма в Бурятии: 1945—2000 гг. Ин-т монголоведения, буддологии и тибетологии СО РАН, Иволгинский дацан; ред.: Л. Л. Абаева, С. Ю. Лепехов, Д. Д. Очирова. — Улан-Удэ : Изд-во БНЦ СО РАН, 2006. — 147 с.
Жамсуева Д. С.. Трансформация северного буддизма в условиях российского общества: (по материалам дацанов этнической Бурятии). — Иркутск : Оттиск, 2016. — 231 с. — ISBN 978-5-9909344-2-9.
Жуковская Н. Л. Возрождение буддизма в Бурятии: проблемы и перспективы. — М. : ИЭА РАН, 1997. — 24 с. — (Исследования по прикладной и неотложной этнологии № 104) — ISBN 5-201-13711-3.
Уланов М. С. Буддизм в социокультурном пространстве России. — Элиста : Изд-во КалмГУ, 2009. — 236 с.
Цыремпилов Н. В. Буддизм и империя: бурятская буддийская община в России (XVIII — нач. XX в.) / отв. ред. Б. В. Базаров; Учреждение Рос. академии наук, Ин-т монголоведения, буддологии и тибетологии Сиб. отд-ния РАН. — Улан-Удэ : ИМБТ СО РАН, 2013. — 338 с.
Чимитдоржин Д. Г.. Буддизм в Бурятии 1945—2004 / Иволгинский дацан БТСР. — Изд. перераб. и доп. — Улан-Удэ : Бутэг, 2007. — 185 с.
Буддизм в Бурятии: истоки, история, современность: материалы конференции 23-24 июня 2001 г., Тамчинский дацан / Ин-т монголоведения, буддологии и тибетологии СО РАН, Науч.- произв. центр истории и культуры М-ва культуры РБ ; отв. ред. С. П. Нестеркин. — Улан-Удэ : Изд-во БНЦ СО РАН, 2002. — 194 с.
Буддизм в истории и культуре бурят: коллективная монография / под ред. И. Р. Гарри. — Улан-Удэ : Буряад-Монгол Ном, 2014. — ISBN 978-5-9905883-0-1.
Буддизм в современных общественно-политических процессах Бурятии. — Улан-Удэ : Издательство БГУ, 2012. — 200 с. — ISBN 978-5-9793-0559-2.
Ламаизм в Бурятии XVIII — начала XX века: Структура и социальная роль культовой системы / Г. Р. Галданова, К. М. Герасимова, Д. Б. Дашиев, Г. Ц. Митупов; Отв. ред. д-р филос. наук В. В. Мантатов; Академия наук СССР, Сибирское отделение, Бурятский филиал.Бурятский институт общественных наук. — Новосибирск : Наука, Сибирское отд-ние, 1983. — 240 с. — 3700 прим.
Земля Ваджрапани. Буддизм в Забайкалье: науч. изд / сост. и науч. ред. Ц. П. Ванчикова; рук. проекта Б. Б. Жамсуев; под общ. ред. П. С. Вайшрамана; Адм. Агин. Бурят. авт. окр. — М. : Изд-во Феория, 2008. — 359 с.
