|
Брегенцький ліс
Брегенцький ліс (нім. Bregenzerwald) — один з основних регіонів в окрузі Брегенц федеральної землі Форарльберг в Австрії. В ньому проживає близько 30 000 жителів (2010). Населення землі Форальбергу розмовляє алеманським діалектом німецької мови, а тому ближче до швейцарців, ніж до населення більшої частини Австрії, яке розмовляє баварсько-австрійським діалектом. Регіон Брегенцький ліс складається з двох частин: Передній ліс (нім. Vorderwald) — з пагорбами та невисокими горами, недалеко від долини Рейну, та Задній ліс (нім. Hinterwald) — що має гори, висота яких перевищує 2000 метрів. Частини відрізняються не тільки рельєфом, але й діалектними відмінностями. Географія З точки зору геології Брегенцький ліс є гірським масивом у північних баварських вапнякових Альпах, зокрема в північній зоні флішу. Він знаходиться у водозбірному басейні річки Брегенцер Ах, яка його перетинає та впадає в Боденське озеро. Брегенцький ліс межує з долиною річки Рейн на заході, але не доходить до Боденського озера. На півночі межує з районом Ліндау та Оберальгой в німецькій землі Баварія. На північному сході межує з долиною Кляйнвальсерталь (нім. Kleinwalsertal). На сході знаходиться Танберг і Арльберг, на півдні межує з долиною Гросвальсерталь (нім. Großes Walsertal). Адміністративно-територіальні одиниці Брегенцького лісуЗ історичних причин торгова громада Бецау вважається головним містом Брегенцького лісу, хоча ринкове місто Егг і муніципалітети Альбершвенде та Андельсбух є більшими за кількістю населення.
Види діяльностіРегіональною столицею Брегенцького лісу є ярмаркове містечко та громада Бецау. Основними видами діяльності є туризм та сільське господарство, яке швидко зменшується через міграцію жителів з метою працевлаштування в долині Рейну.   Брегенцький ліс славиться своїми курортами для зимових видів спорту, такими як гірськолижний курорт Дамюльс Меллау або фестиваль пісні Шубертіада у Шварценберзі в Австрії. Природа, традиції та гостинність є основою регіону. КультураДіалектЖителі в окрузі Брегенц розмовляють переважно на середньоалеманському діалекті[de]. У північно-західній частині регіону Брегенцького лісу — Форарльберзі, можна почути західноальгойський діалект (нім. Westallgäuerischen Dialekt). Діалекти Брегенцького лісу задокументовані, зокрема, у п'ятитомному Форарльберзькому мовному атласі, до якого ввійшли Князівство Ліхтенштайн, Західний Тіроль і Альгой. Архітектура
 Старовинні будинки Брегенцького лісу мають змішану кам'яно-дерев'яну конструкцію, що відображає характеристику місцевого ландшафту. Найстаріші будинки цього типу були побудовані в XV столітті.[2] На високому кам'яному фундаменті розміщена дерев'яна поверхова будівля з в'язаних зрубів з пологим двосхилим дахом. Старі будинки Брегенцького лісу об'єднували під одним дахом житлові приміщення, комору та стайню. У центрі Шварценберга є кілька добре збережених і відносно однотипних будинків, що були побудовані приблизно в один час — після великої пожежі 1755 року.[3]
У 1651 році австрійський архітектор і будівельний майстер доби бароко — Міхаель Бір[de][4] (1605—1666) заснував Гільдію містечка Ау, яка об'єднала місцевих будівельників, теслів і скульпторів. Серед відомих її членів слід відзначити будівничих з сімей Бір, Мусбруггер і Тумб. У період з 1670 по 1700 рік понад 90 відсотків усіх робітників-чоловіків у містечках Ау та Шоппернау були будівельниками.[5] У XVII та XVIII століттях вони та інші майстри-будівельники і ремісники відіграли провідну роль у побудові 600 церков і монастирів в окрузі Брегенц федеральної землі Форарльберг.[6] Членами Гільдії містечка Ау були укладені 60 відсотків із понад 700 великих будівельних контрактів.[5]
  У другій половині ХХ століття нова форарльбергська архітектурна школа (нім. Neue Vorarlberger Bauschule) як і завжди залучала до процесу будівництва місцевих майстрів. Це сприяло поєднанню традицій з сучасністю, чіткі лінії, скло — з місцевою деревиною, що створювало цікаві контрасти, подібно як у фахверкових будинках. Щоб мінімізувати споживання енергії та забезпечити комфорт і якість проживання, головну роль у проектуванні нових та ремонтах приватних будинків і громадських будівель у Форарльберзі перевагу віддавали місцевій деревині. Серед архітектурних проєктів, які отримали нагороди, необхідно відзначити Будинок мистецтв і музей Форарльберга[de] в Брегенці, Michelehof Hard і готель Gasthof Krone в Гіттізау.  Традиційний одягТрадиційний жіночий одяг є найстарішим з існуючих костюмів в Альпах і бере свій початок у кінці XV або на початку XVI століття. Жінки Брегенцького лісу носили тонку плісировану спідницю з лакованого льону, що має назву «юппе» (нім. der Juppe). Одяг білого кольору є найстарішим з існуючих костюмів в Альпах і бере свій початок з кінця XV або початку XVI століття. Пізніше, під впливом іспанського стилю, він став коричневим та чорним і є одним з найкрасивіших і найелегантніших в Альпах. Його прикрашали майстерно вишита золото-срібною ниткою пряжка, «блеоц» (нім. Bleotz), вишита золотом-сріблом декоративна смужка на спині «кеадоро» (нім. Keadoro).[7] Кухарство
_Agnes_Ammann_-_Vorarlberg_Tourismus.jpg) Регіон Брегенцького лісу славиться своїми традиціями сироваріння. Внаслідок співпраці між фермерами, молочарями, ремісниками та підприємцями був створений туристичний тематичний маршрут Сирний шлях Брегенцького лісу[de] (нім. Käsestraße Bregenzerwald), який став дуже популярним серед гурманів.[8] Туристи можуть відвідати Альпи, альпійські молокозаводи, сирний льох у Лінгенау, альпійський молочний музей. Тут можна побачити як молоко переробляють на сир з давніх часів до наших днів у Форарльберзі. Компанії виробляють традиційну та сучасну продукцію. Найвідомішими сирами регіону є Альпкезе[de] (нім. Alpkäse) та Бергкезе (нім. Bergkäse).[9] Примітки
  Джерела
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||
