Брайдер Юрій Михайлович

Юрій Михайлович Брайдер
біл. Юрый Міхайлавіч Брайдэр
Ім'я при народженніЮрый Міхайлавіч Брайдэр
Народився1 серпня 1948(1948-08-01)
Дзержинськ
Помер5 лютого 2007(2007-02-05) (58 років)
Мінськ
·злоякісна пухлина
ГромадянствоСРСР СРСР
Білорусь Білорусь
Діяльністьпрозаїк
Alma materQ93338432?
Мова творівросійська
Роки активності1983–2007
Напрямокпроза
Жанрфантастична повість, роман, оповідання, детективна повість
Magnum opusЦикл «Стежка»
Премії«Зоряний міст» (2000, 2003, 2008), «Мандрівник» (1999, 2003), «Зіланткон» (2007)

Юрій Михайлович Брайдер (біл. Юрый Міхайлавіч Брайдэр, 1 серпня 1948(19480801), Дзержинськ, Мінська область — пом.5 лютого 2007, Мінськ[1]) — білоруський російськомовний письменник-фантаст та автор детективів. Усі свої твори він написав у співавторстві з Миколою Чадовичем.

Біографія

Юрій Брайдер народився у місті Дзержинськ Мінської області. З дитинства він любив літературу, особливо фантастику.[2] Після закінчення школи він вступив до Мінського технікуму зв'язку[1], під час навчання в якому, у 1964 році, він познайомився з Миколою Чадовичем.[2][3] Після завершення навчання Брайдера призвали до лав Радянської Армії, служив він у місті Улан-Уде.[2] Після повернення з армії Юрій Брайдер працював у міліції, дослужився до звання майора.[1][4] Оскільки під час навчання в технікумі Юрій Брайдер полюбляв займатися літературною творчістю, то в кінці 70-х років ХХ століття Микола Чадович, який на той час жив у Мінську, переконав його почати писати літературні твори у співавторстві.[2] Одночасно Юрій Брайдер та Микола Чадович були членами мінського клубу шанувальників фантастики «Люстэрка часу».[4][2] Першою спільною публікацією Брайдера і Чадовича стало оповідання «Порушник», опубліковане в мінській газеті «Знамя юности».[1][4] Творчість початкуючих письменників помітив відомий на той час білоруський радянський письменник Володимир Шитик, який порекомендував обом співавторам взяти участь у семінарі для молодих письменників-фантастів у Малєєвці.[2] Після прохання про відпустку на період семінару Юрія Брайдера попросили принести свої твори для ознайомлення, після чого його начальство із здивуванням побачило себе у сатиричних героях його книг, проте на семінар Брайдера все-таки відпустили.[4] Пізніше він разом із Чадовичем, іноді самостійно, брав участь у семінарах Всесоюзного творчого об'єднання молодих письменників-фантастів при видавництві «Молода гвардія» у Малєєвці та Дубултах.[1] Після цього тривалий час Брайдер працював у міліції, та паралельно разом із Миколою Чадовичем займався літературною творчістю.[3][2] У 1994 році Юрій Брайдер пішов на пенсію, та став професійним літератором.[4][2]

У останні роки свого життя письменник важко хворів. У 2002 році в Юрія Брайдера виявили рак нирки, який лікували оперативно. Пізніше, у 2006 році, після метастазування пухлини, письменнику зробили ще дві операції. Окрім того, Юрій Брайдер важко пережив смерть сина, який закінчив життя самогубством у 2005 році. Помер письменник від раку[2] 5 лютого 2007 року в Мінську.[5][1]

Літературна творчість

Перші спроби літературної творчості Юрій Брайдер робив ще під час навчання у Мінському технікумі зв'язку. Пізніше, на пропозицію свого товариша по навчанню Миколи Чадовича, розпочав писати у співавторстві з Чадовичем фантастичні твори.[2] Перша публікація — оповідання «Порушник», опубліковане в мінській газеті «Знамя юности» в 1983 році.[1][4] Зі слів дружини Юрія Брайдера, саме він був автором тексту всіх спільних творів обох письменників, а Чадович переважно просував твори у видавництвах[2], хоча інші особи наводять зовсім протилежні думки щодо авторства творів. Більшість творів авторів надруковані в московському видавництві «ЭКСМО» російською мовою[4], переважно завдяки приятельським відносинам із головним редактором видавництва Леонідом Шкуровичем.[2] Початково фантастичні твори авторів переважно написані у стилі гумористичної та сатиричної фантастики, навіть з елементами абсурду. Пізніше письменники розпочали писати серії романів, ближчих до твердої наукової фантастики, проте в них можна побачити елементи героїчної фентезі, а пізніше також і фантастичного детективу. Найвідомішим циклом творів письменників є цикл «Стежка» про подорожі в паралельних світах, інший цикл «Особливий відділ», який написаний у жанрі фантастичного детективу, залишився незавершеним через передчасну смерть Брайдера.

В останні роки життя спостерігався деякий конфлікт у відносинах Брайдера і Чадовича, спричинений розбіжностями у їх характерах, що побіжно підтверджував у інтерв'ю і Брайдер.[2][3]

Переклади

Твори Юрія Брайдера і Миколи Чадовича перекладені 14 мовами.

Особисте життя

Юрій Брайдер був одружений та мав двох синів.[2]

Премії

У 1999 та 2003 році разом із Миколою Чадовичем Юрій Брайдер отримав премію «Мандрівник» у номінації «Меч Румати». У 2000 та 2003 роках письменники стали лауреатами премії «Зоряний міст», у 2008 році цю премію Юрій Брайдер отримав посмертно. У 2007 році Юрій Брайдер і Микола Чадович стали лауреатами премії «Зіланткон».

Бібліографія (у співавторстві з Миколою Чадовичем)

Збірки

  • 1989 — Личный контакт
  • 1989 — Поселок на краю Галактики
  • 1991 — Ад на Венере
  • 1992 — Патруль из мезозоя
  • 1994 — Телепатическое ружье
  • 1994 — Евангелие от Тимофея
  • 1996 — Клинки максаров
  • 1996 — Бастионы Дита

Романи

  • Цикл «Тропа»:
    • 1991 — Евангелие от Тимофея
    • 1994 — Клинки максаров
    • 1996 — Бастионы Дита
    • Цикл в циклі «Миры под лезвием секиры»:
      • 1997 — Миры под лезвием секиры
      • 1998 — Между плахой и секирой
      • 1999 — Щепки плахи, осколки секиры
    • 2000 — Губитель максаров
    • 2004 — Первые шаги по Тропе: Злой Котел
    • 2004 — Хозяева Острога
  • 2000 — Дисбат
  • 2001 — Жизнь Кости Жмуркина, или Гений злонравной любви
  • 2001 — Гражданин Преисподней
  • Трилогія про Олега Намьоткіна «Охота на Минотавра»:
    • 2002 — Гвоздь в башке
    • 2003 — Враг за Гималаями
    • 2004 — За веру, царя и социалистическое отечество
  • Цикл «Особый отдел»:
    • 2005 — Особый отдел
    • 2005 — Особый отдел и тринадцатый опыт
    • 2006 — Особый отдел и пепел ковчега
    • 2006 — Особый отдел и око дьявола

Повісті

  • 1987 — Телепатическое ружьё
  • 1988 — Ад на Венере
  • 1991 — Каин ещё не родился
  • 1991 — Мёртвая вода
  • 1994 — Стрелы Перуна с разделяющимися боеголовками

Оповідання

  • 1983 — Нарушитель
  • 1984 — Последний день практики
  • 1984 — Экзамен
  • 1984 — Инопланетный сюрприз
  • 1984 — Каникулы на Луне
  • 1984 — День рождения отца
  • 1984 — Огненное небо
  • 1984 — Опасное лекарство
  • 1984 — Игра в прятки
  • 1985 — Лес Ксанфы
  • 1985 — Личный контакт
  • 1985 — Резидент Земли
  • 1986 — Посёлок на краю Галактики
  • 1987 — Сигнал тревоги
  • 1987 — Рукопись, затерявшаяся в архиве
  • 1988 — Против течения
  • 1989 — Администрация леса
  • 1989 — Порядок регистрации
  • 1989 — Следы рептилии
  • 1990 — Визит инспектора
  • 1990 — Фальшивомонетчик
  • 1990 — Ищейка
  • 1991 — Планета Энунда
  • 1994 — Карательная экспедиция
  • 1994 — Учебный полёт
  • 1994 — Мир по Эйнштейну
  • 1994 — История упадка и разрушения Н-ского завода
  • 1994 — Властелины Вселенной

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж Юрий Брайдер и Николай Чадович [Архівовано 28 червня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Юрий Брайдер − улица, которой нет [Архівовано 28 червня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. ↑ а б в ЮРИЙ БРАЙДЕР: «ГОРЕЧИ В ДУШЕ БОЛЬШЕ, ЧЕМ ВЕСЕЛЬЯ» [Архівовано 28 червня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. ↑ а б в г д е ж Дзержинский затворник [Архівовано 28 червня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. ↑ Умер Юрий Брайдер [Архівовано 28 червня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання