uk %D0%91%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D0%BE%D0%B2 %D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80 %D0%A2%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D1%84%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

Борисов Олександр Тимофійович
Борисов Олександр Тимофійович
рос. Борисов Александр Тимофеевич
Народження	7 вересня 1927 або 1927; Мала Кам'янка, Кам'янський район (Ростовська область), Шахтинська округа, Північно-Кавказький край, РСФРР, СРСР
Смерть	10 березня 2017
	Москва, Росія
Поховання	Троєкуровське кладовище
Країна	СРСР; Росія
Жанр	натюрморт
Навчання	Всеросійський державний інститут кінематографії (1955)
Діяльність	художник-постановник, викладач
Вчитель	Богородський Федір Семенович, Пименов Юрій Івановичd, Шегаль Григорій Михайловичd і Діхтяр Олександр Соломонович
Працівник	Мосфільм і Всеросійський державний інститут кінематографії
Член	СК СРСР і Спілка кінематографістів Росії
У шлюбі з	Жгун Світлана Миколаївна
Вчене звання	професор
Нагороди	; Ніка (1992)

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Борисов.

Олександр Тимофійович Бори́сов (рос. Александр Тимофеевич Борисов; 7 вересня 1927, Мала Кам'янка — 10 березня 2017, Москва) — радянський та російський художник кіно і педагог; член Спілки кінематографістів СРСР з 1959 року та Спілки кінематографістів Росії^[2]. Академік Російської академії мистецтв (відділення театрально- і кінодекораційного мистецтва) з 2007 року^[2]. Чоловік актриси Світлани Жгун.

Біографія

Народився 7 вересня 1927 року на хуторі Малій Кам'янці (нині Каменський район Ростовської області, Росія). Протягом 1949—1955 років навчався у Всесоюзному державному інституті кінематографії у Москві, де був учнем Федора Богородського, Юрія Пименова, Григорія Шегаля, Олександра Діхтяра. Дипломна робота — ескізи декорацій і розкадровки до фільму «Стрибуха»^[3].

З 1955 року працював на художником-постановником на студії «Мосфільм»^[2]. Одночасно з 1973 року викладав у Всесоюзному державному інституті кінематографії; з 1986 року очолював в ньому творчу майстерню художнього факультету; професор з 1993 року^[2]. Помер у Москві 10 березня 2017 року. Похований у Москві на Троєкурівському цвинтарі.

Творчість

Працював над кінофільмами

«Поема про море» (1956—1958, у співавторстві з Іваном Пластинкіним);
«Муму» (1959);
«Хованщина» (1959);
«Повість полум'яних літ» (1960);
«Шлях до причалу» (1962);
«Зачарована Десна» (1964);
«Тридцять три» (1965);
«Анна Кареніна» (1967);
«Чайковський» (1969);
«Єгор Буличов та інші» (1971);
«Станційний доглядач» (1972);
«Суто англійське вбивство» (1974);
«Виконання бажань» (1974);
«Іронія долі» (1975);
«Сто днів після дитинства» (1975);
«Мелодії білої ночі» (1976);
«Шалене золото» (1976);
«Службовий роман» (1977);
«Торгівка і поет» (1978);
«Гараж» (1979);
«Про бідного гусара замовте слово» (1980);
«Вокзал для двох» (1982);
«Хто стукає у двері до мене...» (1982);
«Спадкоємиця по прямій» (1982);
«Жорстокий романс» (1984);
«Із життя Потапова» (1985);
«Забута мелодія для флейти» (1987);
«Дорога Олено Сергіївно» (1988);
«Бомж. Без певного місця проживання» (1988);
«Небеса обітовані» (1991);
«Старі клячі» (2000);
«Тихі вири» (2000);
«Ключ від спальні» (2003);
«Про кохання» (2003);
«Анна Кареніна» (2009).

У Театрі драми і комедії на Таганці у 1994 році оформив виставу «Чайка» (разом з Володимиром Ареф'євим^[2]; режисер С. Соловйов)^[4].

Писав олійні натюрморти^[3].

2012 року у залах Російської академії мистецтв у Москві відбулася персональна виставка художника — «Олександр Борисов і випускники його майстерні»^[2].

Твори перебувають у зібраннях Державної Третьяковської галереї, Державного центрального музею кіно, Музею-квартири Максима Горького в Москві, Брянського обласного художнього музейно-виставкового центру, Томської картинної галереї, Приморської картинної галереї у Владивостоці^[2].

Відзнаки

Диплом Венеційського кінофестивалю (1960; за фільм «Повість полум'яних літ»)^[3]^[4];
Орден «Знак Пошани» (1974)^[2];
Золота медаль Російської академії мистецтв (2012)^[2];
Орден «За служіння мистецтву» (2013)^[2];