|
Борисевич Ганна Адамівна
Ганна Адамівна Борисевич (біл. Ганна Адамаўна Барысевіч; 6 (18) травня 1888, Червень, Мінська губернія — 23 лютого 2007, Мінськ) — білоруська довгожителька, незареєстрована в Книзі рекордів Гіннеса, яка прожила 118 років і 281 день. З 2004 року була однією із найстаріших неверифікованих живих людей на Землі. БіографіяНародилася в селянській родині Адама Новицького і його другої дружини — Юзефи. Коли Ганні було шістнадцять місяців (за іншими джерелами, чотири[2]), її мати померла. Батько одружився втретє. Вихованням дівчинки займалися старша зведена сестра і бабуся. Коли Ганна була ще дитиною, сім'я переїхала в Старий Койчин (нині Березинський район)[3]. Батько, Адам Новицький, отримав від власника фільварку шматок землі і за її користування платив, працюючи по господарству. У Першій світовій війні на фронті загинув старший зведений брат Ганни — син Адама Новицького від першого шлюбу[4]. Ганна не ходила до школи, тому не вміла читати і писати: Дівок і баб грамоті не вчили, при Леніні в лікнепі навчилася розписатися. У 1917 році, у віці 29 років, вийшла заміж за Іполита Борисевича[5], працівника сільради[4]. Народила сімох дітей, четверо з них померли в дитинстві. Повноліття досягли Ніна, Валентин і Євгеній[3]. У 1937 році чоловік Ганни був заарештований, визнаний ворогом народу і відправлений на заслання в Сибір[6]. Іполит Борисевич помер у 1940 році. В інтерв'ю Ганна майже ніколи про нього не говорила, тільки натякнула, що пробачила чоловіка. Більше заміж не вийшла[2]. Під час колективізації Ганна Борисевич почала працювати в колгоспі в Старому Койчині, аж до виходу на пенсію[4]. Під час Німецько-радянської війни сім'я Борисевич допомагала партизанам. Старий Койчин, де вони проживали, був зайнятий німецько-фашистськими окупантами в 1941 році, але незабаром село було звіленене партизанським загоном[3]. У 1965 році, у віці 77 років, Ганна Борисевич вийшла на пенсію[4]. У 1983 році, у віці 95 років, вона переїхала до Мінська, в квартиру своєї дочки Ніни. Померла 23 лютого 2007 року у віці 118 років, залишивши трьох дітей, тринадцятьох онуків, чотирьох правнуків і чотирьох праправнуків[7]. Рекорд довголіттяЗМІ зацікавилися Ганною Борисевич в 2004 році. Коли жінка змінювала паспорт, держслужбовці звернули увагу на її вік — 115 років. Спочатку підозрювали помилку[8]. Перед публікацією Книги рекордів Гіннеса за 2007 рік Білорусь подала заяву про внесення до неї даних про Ганну Борисевич як рекордсменку по довголіттю[9], але кандидатуру мешканки Білорусі відхилили. Редактори видавництва не довіряли документам, виданим у країнах колишнього Радянського Союзу. У 2007 році офіційним світовим рекордом довголіття визнали 114-річну мешканку Японії (тоді Ганні Борисевич виповнилося 118 років)[10]. У 2007 році ім'я Ганни Борисевич — рекордсменки по довголіттю — було внесено до Книги рекордів Росії, СНД і країн Балтії «Диво»[9]. У ЗМІЗ 2004 року Ганна Борисевич була героїнею численних інтерв'ю, радіо- і телевізійних програм в країні та за її межами. ЗМІ цікавилися її «секретом» довголіття, здоров'ям, дієтою і поглядами на життя. ОпераціяНавесні 2005 року Ганна Борисевич була героїнею програми Радіо «Свобода», в якій порушувалися питання її здоров'я. Зокрема, було озвучено, що жінка втрачає зір, й нею зацікавилася Олена Денисова — керівник білоруського компанії «Алкон», яка спеціалізується на виробництві офтальмологічних приладів. Денисова запропонувала обстежити жінку і підготувати її до операції на очах[11]. Обстеження показало, що біологічний вік 117-річної Борисевич можна оцінити на 75 років[7]. У пацієнтки була виявлена катаракта, що й спричинило втрату зору. Операція була проведена Ігорем Пашкіним, кандидатом медичних наук. Планувалося імплантувати штучний кришталик. Оперативне втручання тривало 25 хвилин і було проведено успішно в офтальмологічній лікарні «Оптимед» у Мінську[12]. ЗМІ спостерігали та коментували операцію пацієнтки такого поважного віку. Планувалося аналогічне лікування другого ока, але Борисевич до нього не дожила. Стиль життяПричиною свого довголіття Ганна Борисевич вважала свій спокійний характер і філософський підхід до життя. Ніколи не плакала через труднощі і проблеми, й запевняла, що у її житті було багато хорошого. Вона ніколи не дотримувалась жодних дієт. За її словами, їла звичайну сільську їжу: шкварки, картоплю, молоко, яйця, сметану, масло та овочі. Не палила, алкоголь вживала у міру. До кінця свого життя Ганна Борисевич мала добру пам'ять. Ганна Борисевич сповідувала католицизм і шкодувала, що через похилий вік не може відвідувати костел[3]. Борисевич — свідок історіїЖурналісти назвали Борисевич «сучасницею трьох століть»[13]. Цікавилися її поглядами на владу Леніна, Сталіна, Брежнєва, задавали питання, як вона ставиться до сучасної білоруської влади. Жінка у відповідях звертала увагу на повторюваність історії. З усіх політичних фігур найбільш поважала Леніна: Ленін розкидав капіталістів, землі людям дав. Але мало так побув: Сталін всіх скоро заламав в колгоспи[3]. За її словами, найкращим періодом була епоха Брежнєва: … коли скасували податок на кожне плодове дерево. Ми стали спокійно вирощувати на своєму городі все, що хотіли. І нічого не платили за це[4]. Про Лукашенко знала, але особливо не цікавилася, засуджувала районну та міську владу за їхні обіцянки. В інтерв'ю до свого 117-річчя Ганна Адамівна висловила думку про нерівноправне ставлення до учасників Німецько-радянської війни та пересічних громадян: Військові воювали на війні зі зброєю, а я з лопатою на землі воювала. Копали лопатою і сіяли, бо коней не було, забрали німці, так самі впрягались у плуг. Нам зараз ніяких привілеїв немає, а тим, військовим, є. Вони заслужили, а ми не заслужили, що годували і партизан. Військовим-то пенсію хорошу дали, а мені і пенсії доброї не дали…[2] Ганна Борисевич скептично ставилася до церковної ієрархії, висловлювала думки про крах влади духовенства: Раніше ксьондз чи батюшка був батьком і суддею, тепер — обман один, про свій мирський добробут печуться[3]. Примітки
Література
|
||||||||||||||||||||
