Бондаренко Павло Іванович (письменник)

Павло Бондаренко
Ім'я при народженніПавло Іванович Бондаренко
ПсевдонімПавло Правий
Народився11 липня 1970(1970-07-11)
Бєлгородська область, Росія
Помер5 жовтня 2024(2024-10-05) (54 роки)
ГромадянствоУкраїна Україна
Діяльністьписьменник, журналіст
Alma materЛуганський національний університет ім. Т. Г. Шевченка
Мова творівукраїнська, російська
ЖанрМістичний трилер, історична публіцистика, популярна історія
Преміїдруга премія видавництва Смолоскип за фантастичний трилер «Година чорного причастя» у 2001 році
Сайт: pavlopraviy.blogspot.com
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бондаренко.

Павло́ Іва́нович Бондаре́нко (літературне псевдо: Павло Правий[1]; 11 липня 1970, Бєлгородська область, РРФСР, СРСР — 5 жовтня 2024, Звягель[джерело?], Україна[2]) — український письменник, журналіст та блогер, автор 14 книжок, лавреат премії видавництва «Смолоскип». Працював в жанрі історичної публіцистики, автор кількох книжок в жанрі містичного трилеру.

Життєпис

Павло Бондаренко народився 11 липня 1970 року на Білгородщині (Слобожанщина) в Росії. Коли Павлові Бондаренку було 8 місяців, його сім'я переїхала на Донбас, у місто Торецьк. Популяризатор історії, автор науково-популярних книг та статей, блогер.

у 1988—1990 проходив військову службу в «гарячих точках» СРСР — Нагірний Карабах, Нахічевань, Вірменія.

Після демобілізації перед вступом до вишу працював на шахті.

Закінчив у 1996 році історичний факультет Луганського національного університету ім. Тараса Шевченка.

Мешкав у Луганську до окупації міста російськими терористами, співпрацював з місцевими періодичними виданнями.

Станом на 2023 рік з сім'єю мешкав в Звягелі, працював головним редактором, заступником головного редактора інформаційно-громадської газети «Час Полісся»[3][4].

Помер 5 жовтня 2024 року. За кілька годин до смерті встиг оприлюднити свої роздуми навколо чергової хвилі суспільних обговорень Волинської трагедії[5].

Бібліографія

Павло Бондаренко є автором 14 книжок, зокрема кількох романів та повістей в жанрі містичного трилера.

  • Година чорного причастя. Київ, «Смолоскип», 2002[6]
  • Тінь люцифера. Київ, «Зелений пес», 2004[7]
  • Прокляття обраного. Київ, «Зелений пес», 2007
  • Святослав, каган русів. Убитий та оббреханий. Київ, Видавнеицтво Сергія Пантюка, 2012
  • Картонні герої. Таємниці радянського Агітпропу. Київ, Видавництво Сергія Пантюка, 2017
  • Бандеровцы. Красным по Черному. Ангелы и Демоны Великой войны. Київ, Видавництво Сергія Пантюка, 2017
  • Волынская резня. Правда, которая никому не нужна. Київ, Видавництво Сергія Пантюка, 2018
  • Володимир. Хрещення брехнею. Київ, Видавництво Сергія Пантюка, 2018
  • День Сонцекресу. Київ, «Кондор», 2019
  • Ярослав. Останній каган Руси. Київ, Видавництво Сергія Пантюка, 2020
  • Таємна історія Московії у портретах її володарів. Київ, Видавництво Сергія Пантюка, 2020
  • Таємна історія Радянського Союзу. Київ, Видавництво Сергія Пантюка, 2021
  • Сутінкова країна. Вінниця, Меркьюрі-Поділля, 2021
  • «Велика Трійка» і трагедія на Волині: за лаштунками геополітики. Вінниця, Меркьюрі-Поділля, 2023

Відзнаки

Лавреат II премії видавництва «Смолоскип» за фантастичний трилер «Година чорного причастя» (2001 рік)[8].

Примітки

  1. ↑ Авторська зустріч з Павлом Бондаренком[недоступне посилання] Наукова бібліотека Львівського національного університету імені Івана Франка
  2. ↑ Пішов з життя український письменник Павло Бондаренко - Патріот Донбасу (укр.). 6 жовтня 2024. Процитовано 6 жовтня 2024.
  3. ↑ Урочисті вітання з нагоди Дня журналіста Офіційний сайт Новоград-Волинської міської ради
  4. ↑ Письменник та руйнівник історичних міфів: чим живе відомий в Україні переселенець Павло Бондаренко
  5. ↑ Бондаренко, Павло (5 жовтня 2024). Павло Бондаренко: "Волинська різанина": то хто ж винен насправді? — Блоги | OBOZ.UA. OBOZREVATEL NEWS (укр.). Процитовано 6 жовтня 2024.
  6. ↑ «Година чорного причастя»
  7. ↑ «Тінь люцифера»[недоступне посилання]
  8. ↑ Вручення нагород видавництва «Смолоскип». Архів оригіналу за 15.08.2016. Процитовано 01.08.2016. [Архівовано 2016-08-15 у Wayback Machine.]

Посилання