У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Бойко .
Бо́йко Олексі́й Миха́йлович (18 лютого 1936 (19360218 ) , Женишківці , Затонський район , Вінницька область — 14 грудня 2023 , с. Пиків , Хмільницький район , Вінницька область [ 1] ) — український поет -гуморист . Член Національної спілки письменників України (2015).[ 2]
Біографія
Народився 18 лютого 1936 року в с. Женишківці Віньковецького району Вінницької області у родині хліборобів. Дитинство і юність пройшли у с. Ходаки Барського району на Вінниччині , де 1951 року закінчив семирічну школу. Середню школу закінчив 1954 року у Женишківцях .
1956 року закінчив Говірське технічне училище у Барському районі (тепер — у Віньковецькому районі ), а згодом й фізико-математичний факультет Вінницького педагогічного інституту (1965).
Працював комбайнером, трактористом. По закінченню педагогічного інституту — вчителем фізики у Пиківській середній школі Калинівського району на Вінниччині . На пенсію вийшов за інвалідністю 1986 року. Проживав у с. Пиків ,[ 3] , де помер 14 грудня 2023 року.
Літературна діяльність
Літературний дебют відбувся на початку 70-х років ХХ століття. Автор віршованих книжок гумори та сатири:
Публікації у періодиці — республіканських газетах «Радянська освіта» , «Сільські вісті» , «Літературна Україна» , журналах «Вус», «Перець» , альманасі «Весела січ»; регіональних виданнях.
Всі його лаконічні гуморески і сатирески спрямовані супроти зла, замаскованого зовні під щирі стосунки, добропорядність, добропристойність, добросусідство, добросердя. Його твори збагачують іскрометний український народний гумор, викривають негативні явища в суспільному житті та повсякденні. Серед його творів багато дотепних гуморесок, написаних за сюжетами особистих спостережень. Вони цікаві, викликають посмішку і додають читачеві хорошого настрою.
— Леонід Куций [ 6]
Член Національної спілки письменників України від 3 грудня 2015 р., член Вінницького куреня гумористів імені Степана Руданського . Дипломант Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Степана Руданського (2012).[ 7] Лауреат Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Степана Руданського (2015) за книгу «Танці в кропиві».[ 8] , конкурсу газети «Сільські вісті» (2017).
Примітки
Джерела і література
Посилання