Бойко Володимир Степанович

Бойко Володимир Степанович
 Солдат
Загальна інформація
Народження16 жовтня 1985(1985-10-16)
Ярунь
Смерть23 серпня 2014(2014-08-23) (28 років)
Сєвєродонецьк
ПохованняЯрунь Редагувати інформацію у Вікіданих
Військова служба
Роки служби2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСТериторіальна оборона
Формування
 «Айдар»
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бойко.

Володи́мир Степа́нович Бо́йко (16 жовтня 1985, Ярунь — 23 серпня 2014, Сєвєродонецьк) — український військовик, солдат 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар» Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис

Народився 1985 року в селі Ярунь (Новоград-Волинський район, Житомирська область). Одружений; подружжя виховувало дітей.

Брав активну участь у подіях Революції Гідності взимку 2013-го в Києві.[1] З початком війни записався добровольцем через Сватівський райвійськкомат.

Номер обслуги, 24-й батальйон територіальної оборони «Айдар».

23 серпня 2014[2][3][4] року загинув в бою з російською ДРГ біля міста Сєвєродонецьк. Повідомлялося, що російські диверсанти займалися підготовкою теракту у Харкові. Тоді загинуло ще 6 вояків Айдару: Василь Андріюк, Євген Гаркавенко, Андрій Корабльов, Оганес Петросян, Андрій Писаренок і Володимир Черноволов.[5]

Докладніше: Бої за Рубіжне, Сєвєродонецьк і Лисичанськ

Без Володимира лишилися батьки, син 2006 р.н. і донька 2009 р.н.

28 серпня 2014 року похований в селі Ярунь.

Нагороди та вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 6, місце 11.

Вшановується 23 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[6]

Примітки

  1. ↑ Подвиг, який триває
  2. ↑ Міністерство оборони України - У Залі пам'яті на території Міноборони відбувся ранковий церемоніал вшанування загиблих Українських героїв. www.mil.gov.ua. Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 12 грудня 2021.
  3. ↑ «Повік невгасимою буде всенародна шана мужності та героїзму українських воїнів». В Міноборони вшанували загиблих Українських героїв. Міністерство оборони України. Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 12 грудня 2021.
  4. ↑ Подвиг Героїв ніколи не буде забутий! В оборонному відомстві вшанували Українських захисників. armyinform.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 12 грудня 2021.
  5. ↑ Валерій Снегірьов, Олег Мартиненко, Сергій Мовчан, Окупація та звільнення Сєвєродонецька [Архівовано 21 січня 2022 у Wayback Machine.] // УГСПЛ, 2017
  6. ↑ У Залі пам'яті на території Міноборони відбувся ранковий церемоніал вшанування загиблих Українських героїв

Джерела

Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.