Божович Лідія Іллівна
Лідія Іллівна Божович (11 січня, 1908, Курськ — 21 липня 1981) — радянський психолог, дослідниця розвитку дитячої особистості, учениця Виготського Л. С., одна з відомої «вісімки». Похована на цвинтарі Донського монастиря[1].
Наукова діяльністьНавчалася в Московському університеті, перше експериментальне дослідження з психології наслідування провела під керівництвом Виготського. У 1920-30-ті рр. входила до складу п'ятірки найближчих московських учнів Виготського (Запорожець, Божович, Морозова, Славіна). Працювала завучем у психоневрологічній школі-санаторії, з 1931 р. — в Академії комуністичного виховання на кафедрі психології, яку очолював Виготський. Надалі працювала у відділі психології Української психоневрологічної академії (Харків). У 30-ті рр., формально працюючи в Полтаві, входила до Харківської психологічної школи. У 1939 р. захистила кандидатську дисертацію з проблем засвоєння орфографії. У роки Великої вітчизняної війни завідувала відділом трудотерапії евакогоспіталю № 3880 в р. Киштимі Челябінської області. Працювала в НДІ загальної і педагогічної психології АПН СРСР, з 1945 р. по 1975 р. керувала створеної нею лабораторією психології формування особистості. Доктор психологічних наук. Професор. Науковий внесокОсновне коло інтересів Божович — дитяча психологія. У цій царині Божович написано праці з проблем розвитку особистості дитини, формування її мотивації, з експериментального дослідження афективних конфліктів, самооцінки та динаміки рівня домагань в дитячому віці, особистісної спрямованості, умов формування гармонійної особистості, тощо. Основні праці
Примітки
Посилання
|