Бичок-цуцик західний

Бичок-цуцик західний
Proterorhinus semilunaris із річки Барабой, південь України
Proterorhinus semilunaris із річки Барабой, південь України
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Променепері (Actinopterygii)
Підклас: Новопері (Neopterygii)
Інфраклас: Костисті риби (Teleostei)
Ряд: Бичкоподібні (Gobiiformes)
Підряд: Бичковидні (Gobioidei)
Родина: Бичкові (Gobiidae)
Рід: Бичок-цуцик (Proterorhinus)
Вид: Бичок-цуцик західний
Біноміальна назва
Proterorhinus semilunaris
(Heckel, 1837)
Розповсюдження бичка-цуцика західного
Розповсюдження бичка-цуцика західного
Синоніми
  • Gobius marmoratus non Pallas, 1814
  • Proterorhinus marmoratus (non Pallas, 1814)
  • Gobius rubromaculatus Kriesch, 1873
  • Gobius semilunaris Heckel, 1837
Посилання
Вікісховище: Proterorhinus semilunaris
Віківиди: Proterorhinus semilunaris
EOL: 4591450
МСОП: 135487
NCBI: 322563

Бичóк-цýцик зáхідний[1] (або прісноводний) (Proterorhinus semilunaris) — прісноводний вид риб, що належить до родини Gobiidae. Протягом певного часу відзначався як молодший синонім бичка-цуцика, Proterorhinus marmoratus (Pallas, 1814). Але був переописаний як окремий вид на підставі молекулярного аналізу[2].

Характеристика

Рисунок бичка-цуцика з Угорщини, зроблений Мартоном Жолдошом

Тіло і голова стислі з боків. Луска досить велика, циклоїдна, налічує близько 37-46. Щелепи рівні за довжиною. Черевний присосок без явних лопастинок. Плавального міхура немає. Ширина голови зазвичай менше її висоти. Тім'я, потилиця, верхній край зябрових кришок, основи грудних плавців, черево і задня частина горла покриті циклоїдної лускою. Колір тіла бурий або жовтувато-сірий з 4-5 темними смугами на спині, що переходять нижче середини тіла в плями. Плавці зазвичай смугасті. Довжина до 12 см. Від близького до нього виду, бичка-цуцика морського Proterorhinus marmoratus, відрізняється довжиною голови, яка становить 28-32% від стандартної довжини[3]. Задня мембрана першого спинного плавця сягає основи другого спинного плавця. Передня ніздря сягає верхньої губи або верхнього краю нижньої губи. Діаметр ока становить 16-21% довжини голови.

Ареал

Молодий бичок-цуцик західний з Дністровського лиману
Бичок-цуцик західний з Нідерландів

Цей вид походить з прісних вод чорноморського басейну, а також річок Мариця і Струма, що впадають до Егейського моря[4][5]. У Дунаї від дельти до гирла Морави, Придунайських озерах, Пруті до Ясс. В річках Болгарії: Камчия, Ропотамо, Велека, Резовська. Є в басейнах Дністра і Південного Бугу. У Дніпрі природний ареал від лиману до річки Трубіж. В басейні Азовського моря в Доні, Сіверському Донці (до Святогорська), гирлі Кубані. В озері Нойзідлер.

Також відзначається як вид-вселенець у верхній течії річок Дунай[6][7][8], Дніпро[9][10], системі річок Рейн-Майн (басейн Північного моря)[11][12][13][14], у річці Вісла[15], а також у Північноамериканських Великих Озерах[16]. В період з 2008 по 2010 рік був відзначений у річці Маас на кордоні між Бельгією і Нідерландами[17].

Живлення

В живленні бичка-вселенця у Мушівському водосховищі (річка Диє, басейн Морави) основу становили личинки Chironomidae — в основному Phytotendipes gripekoveni (в середньому 40,2%), а також водяні віслюки Asellus aquaticus (27,6%)[18]. Крім того в живленні були присутні водяні жуки Corixidae, копеподи, цератопогоніди (Ceratopogonidae), кладоцери (Cladocera) і п'явки (Hirudinea).

Паразити

В природному ареалі зараження низьке. В дельті Дністра у прісноводного бичка цуцика знайдено 5 видів паразитів, основними є трематоди Nicolla skrjabini[19]. В малих річках Приазов'я відзначено трематод Plagioporus skrjabini і глохідії молюсків[20].

У бичка-вселенця в річці Морава знайдено 13 видів паразитів, серед яких найпоширеніші також трематоди, такі як Apatemon cobitidis proterorhini, Diplostomum spathaceum, Tylodelphys clavata[21]. У Великих Озерах бичок цуцик заражений 6 видами паразитів, ступінь зараження всіма паразитами дуже низька[22][23][24]. Включається як паратенічний хазяїн до життєвого циклу паразита черепах — нематоди Spiroxys contortus.

Література

  1. ↑ Куцоконь Ю.; Квач Ю. (2012). Українські назви міног і риб фауни України для наукового вжитку. Studia Biologica. 6 (2): 199—220. doi:10.30970/sbi.0602.208.
  2. ↑ Stepien, Carol A.; Tumeo, Mark A. (2006). Invasion Genetics of Ponto-Caspian Gobies in the Great Lakes: A ‘Cryptic’ Species, Absence of Founder Effects, and Comparative Risk Analysis. Biological Invasions. 8: 61. doi:10.1007/s10530-005-0237-x.
  3. ↑ Freyhof, Jörg and Alexander M. Naseka (2007). Proterorhinus tataricus, a new tubenose goby from Crimea, Ukraine (Teleostei: Gobiidae) (PDF). Ichthyological Exploration of Freshwaters. 18 (4): 325—334. Архів оригіналу (PDF) за 16 липня 2011. Процитовано 17 листопада 2010. [Архівовано 2011-07-16 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Kottelat M., Freyhof J. (2007) Handbook of European freshwater fishes. Cornol, Switzerland and Berlin, Germany.
  5. ↑ Смирнов А. И. Окунеобразные (бычковые), скорпенообразные, камбалообразные, присоскообразные, удильщикообразные : [рос.]. — Київ : Наукова думка, 1986. — 320 с. — (Фауна України ; т. 8, вип. 5).
  6. ↑ Harka Á. (1990) Zusätzliche Verbreitungsgebiete der Marmorierten Grundel (Proterorhinus marmoratus Pallas) in Mitteleuropa. Österreichs Fischerei, 43: 262—265.
  7. ↑ Eros, T.; Sevcsik, A.; Toth, B. (2005). Abundance and night-time habitat use patterns of Ponto-Caspian gobiid species (Pisces, Gobiidae) in the littoral zone of the River Danube, Hungary. Journal of Applied Ichthyology. 21: 350. doi:10.1111/j.1439-0426.2005.00689.x.
  8. ↑ Prášek V., Jurajda P. (2005) Expansion of Proterorhinus marmoratus in the Morava River basin (Czech Republic, Danube R. watershed) [Архівовано 18 липня 2011 у Wayback Machine.]. Folia Zool., 54(1-2): 189—192.
  9. ↑ Пинчук В. И., Смирнов A.И., Коваль Н. В., Шевченко П. Г. О современном распространении бычковых рыб (Gobiidae) в бассейне Днепра // Гидробиологические исследования пресных вод. — Киев: Наукова Думка, 1985. — С. 121—130.
  10. ↑ Rizevsky V., Pluta M., Leschenko A., Ermolaeva I. (2007) First record of the invasive Ponto-Caspian tubenose goby Proterorhinus marmoratus (Pallas, 1814) from the River Pripyat, Belarus[недоступне посилання з травня 2019]. Aquatic Invasions, 2(3): 275—277.
  11. ↑ Reinartz R., Hilbrich T. (2000) Nachweis der Marmorierten Grundel im unterfränkischen Mein bei Eltmann (Rheineinzugsgebiet). Österreichs Fischerei, 53: 192—194.
  12. ↑ Freyhof F. (2003) Immigration and potential impacts of invasive freshwater fishes in Germany. In: IGB Leibniz-Institut für Gewässerökologie und Binnenfischerei im Forschungsverbund, Annual Report 2002[недоступне посилання з травня 2019]. e. V., Berlin, 51-58.
  13. ↑ Copp G.H. та ін. (2005). To be, or not to be, a non-native freshwater fish?. Journal of Applied Ichthyology. 21: 242. doi:10.1111/j.1439-0426.2005.00690.x. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)
  14. ↑ Manné S., Poulet N. (2008). First record of the western tubenose goby Proterorhinus semilunaris (Heckel, 1837) in France. Knowledge and Management of Aquatic Ecosystems: 03. doi:10.1051/kmae:2008009.
  15. ↑ Grabowska J., Pietraszewski D., Onadračková M. (2008) Tubenose goby Proterorhinus marmoratus (Pallas, 1814) has joined three other Ponto-Caspian gobies in the Vistula River (Poland). Aquatic Invasions, 3(2): 261—265
  16. ↑ Jude D.J., Reider R.H., Smith G.R. (1992) Establishment of Gobiidae in the Great Lakes basin. Can. J. Fish. Aquat. Sci., 49: 416—421.[1][недоступне посилання з травня 2019]
  17. ↑ Cammaerts R., Spikmans F., van Kessel N., Verreycken H., Chérot F., Demol T., Richez S. (2011) Colonization of the Border Meuse area (The Netherlands and Belgium) by the non-native western tubenose goby Proterorhinus semilunaris (Heckel, 1837) (Teleostei, Gobiidae)[недоступне посилання з травня 2019]. Aquatic Invasions, accepted: 8 pp.
  18. ↑ Adámek Z., Jurajda P., Prášek V., Sukop I. (2010) Seasonal diet pattern of non-native tubenose goby (Proterorhinus semilunaris) in a lowland reservoir (Mušov, Czech Republic). Knowl. Managt. Aquatic Ecosyst., 397: 02
  19. ↑ Kvach Y., Oğuz M.C. (2009) Communities of metazoan parasites of two fishes of Proterorhinus genus (Actinopterygii: Gobiidae)[недоступне посилання]. Helminthologia, 46(3): 168—176.
  20. ↑ Чапліна О. М., Анцишкіна А. М. Матеріали до паразитофауни риб малих річок Північного Приазов'я // Доп. АН УРСР. — 1961. — № 2. — С. 247—250.
  21. ↑ Koubková B., Barus V. (2000) Metazoan parasites of the recently established tubenose goby (Proterorhinus marmoratus) population from the Southern Moravian reservoir, Czech Republic. Helminthologia, 37: 89-95.
  22. ↑ Muzzall P.M., Peebles C.R., Thomas M.V. (1995) Parasites of the round goby, Neogobius melanostomus, and tubenose goby, Proterorhinus marmoratus (Perciformes: Gobiidae), from the St. Clair River and Lake St. Clair, Michigan. J. Helminthol. Soc. Wash., 62(2): 226—228.
  23. ↑ Pronin N.M., Fleischer G.W., Baldanova D.R., Pronina S.V. (1997) Parasites of the recently established round goby (Neogobius melanostomus) and tubenose goby (Proterorhinus marmoratus) (Gobiidae) from the St. Clair River and Lake St. Clair, Michigan, USA. Folia Parasitol., 44: 1-6.
  24. ↑ Kvach Y., Stepien C.A. (2008) Metazoan parasites of introduced round and tubenose gobies in the Great Lakes: support for the “enemy release hypothesis”. Journal of Great Lakes Research, 34: 23-35.

Посилання

Див. також