Битва на Рожному Полі

Битва на Рожному Полі
Міжусобна війна в Київській Русі (1097—1100)
Дата: весна 1099
Місце: урочище коло Золочева
Результат: Перемога військ Ростиславичів.
Сторони

об'єднана галицька дружина Володаря та Василька Ростиславичів

київський князь Святополк Ізяславич
Командувачі
Володар Ростиславич
Василько Ростиславич 		Святополк Ізяславич
Військові сили
невідомо невідомо
Втрати
невідомо невідомо

Битва на Рожному Полі — бій, що відбувся 1099 року в урочищі Рожне Поле поблизу сучасного міста Золочів Львівської області, на галицько-волинському пограниччі, між військами галицьких князів Ростиславичів — Володаря і Василька з одного боку та київським князем Святополком з іншого. Битва закінчилась цілковитою перемогою галицької дружини Володаря і Василька.
Ця перемога остаточно закріпила незалежність Ростиславичів від Києва і заклала підвалини майбутньої могутності Галицької держави.

Передумови

Починаючи з 1084 року, в Галичині виникли незалежні Перемиське, Теребовлянське та Звенигородське князівства, де правили Рюрик, Володар та Василько Ростиславичі. Союзним галицьким землям довелось відстоювати право на власну державність в боротьбі з польськими, угорськими та київськими правителями.

В 1097 році київський князь Святополк наказав схопити та осліпити Василька, який повертався з Любецького з'їзду Рюриковичів. Проте Володар швидко зібрав військо та визволив осліпленого Василька з полону.

Битва

Навесні 1099 року Святополк зібрав дружину, спершу завдав поразки волинському князю Давиду Ігоровичу і вторгся на галицькі землі. Вирішальна битва відбулась на галицько-волинському кордоні в урочищі Рожне Поле поблизу сучасного міста Золочів Львівської області.

Ось як описує цю битву літописець у Повісті минулих літ

Святополк же, прогнавши Давида, почав замишляти проти Володаря і проти Василька, говорячи: «Адже се є волость отця мойого і брата». І пішов він на них, і коли почули це Володар і Василько, [то] пішли вони насупроти, взявши хреста, якого він цілував із ними на тім, що «на Давида я прийшов, а з вами обома хочу мати мир і любов». І переступив Святополк хреста, надіючись на множество воїв. І зступилися вони на полі на Рожні, коли приготувались до бою вони обидва, і Василько підніс хреста, говорячи: «Сього ти цілував єси. Спершу, коли взяв ти єси у мене зір очей моїх, а нині осе хочеш ти душу відняти мою. Тож хай межи нами буде хрест сей чесний». І рушили вони одні супроти одних до бою, і зступилися полки, і багато людей благочестивих бачили хреста над Васильковими воями, що піднісся вельми. І коли сталася велика битва і багато падало з обох військ, побачив Святополк, що битва люта, і побіг, і прибіг до Володимира. А Володар же і Василько, перемігши, стали тут, кажучи: «Доволі нам обом на межі своїй стати». І не пішли вони нікуди[1].

Наслідки

Перемога в битві на Рожному полі дозволила Володарю та Василькові утвердити свою владу в Галичині та остаточно поклала край претензіям київських князів на галицькі землі. В 1141 році син Володаря Володимирко об'єднав усі галицькі землі в єдину державу зі столицею в Галичі.

Джерела та література

  1. ↑ Літопис Руський (за Іпатським списком), пер. Леоніда Махновця

Див. також