|
Битва біля озера Дурбе
Битва біля озера Дурбе (латис. Durbes kauja, лит. Durbės mūšis, нім. Schlacht an der Durbe) — битва між жемайтами з одного боку та об'єднаним військом Тевтонського та Лівонського орденів і допоміжного війська з вже підкорених німцями народів: куршів, естів, пруссів. Ще на початку битви курші перейшли на сторону жемайтів, а частина естів просто залишила поле бою, завдяки чому хрестоносці були оточені і розгромлені значно чисельнішим військом жемайтів. Місце битвиХоча баталія називається «Битва біля озера Дурбе», саме озеро у історичних джерелах не згадується. Так, у Лівонській римованій хроніці (кін. XIII ст.) написано «біля Дурбе», але в тій місцевості існує чотири топоніми, що включають назву «Дурбе»: у озеро Дурбе впадає річка Стара Дурбе, де в давнину розташувалося поселення Дурбе (нині містечко); а ще є річка Дурбе, яка витікає з озера. Дослідники не мають одностайності, який саме топонім мається на увазі і називаються різні варіанти.[1] У пізнішій «Хроніці землі Прусської» (1326) написано «біля річки Дурбе»[2] і латвійські історики, опираючись на дані археології, висунули версію, що битва відбулася в долині річки Стара Дурбе.[1] ПередумовиЖемайтське (литовське) військо, яке налічувало близько 4 000 чоловік, обложило стратегічно важливий замок св. Георгія на Німані. Магістр Лівонського ордену Буркхард фон Хорнхаузен виїхав по військову допомогу в Пруссію. На чолі зібраних сил він попрямував до Мемеля на з'єднання з лівонською армією, щоб разом зняти облогу із замку та доставити оборонцям харчі. Сили ордену складались з декількох сотень лицарської кінноти обох орденів, лицарів-добровольців з Німеччини, а також декілька тисяч піхоти — кнехтів ордену та підлеглих куршів, естів та пруссів. Литовські війська відступили від замка св. Георгія та спустошили Куронію, змусивши хрестоносців перенести туди військові дії. Хід битвиБитва розпочалась 13 липня 1260 року поблизу броду через річку, що витікала з озера Дурбе. Перед початком битви курші дезертирували з поля бою (за деякими даними, вдарили у спину хрестоносцям). Раптова зміна співвідношень сторін викликала масову втечу естів та багатьох пруссів. Покинуті більшою частиною своєї піхоти, лицарі були повністю оточені та повністю знищені жемайтами (литовцями). У битві загинули Буркхард фон Хорнхаузен, маршал Пруссії Генріх Ботель, 150 братів ордену, та багато інших лицарів, кнехтів та пруссів. Тільки небагатьом вдалось вирватись з оточення та сховатись у лісах. Питання командувача війська жемайтівДостеменно невідомо, хто очолював військо жемайтів; у більш пізніх хроніках зазначено, що це був князь Тройнат. Однак, про це нічого не сказано в першоджерелах: ані в Лівонській римованій хроніці, ані в Хроніці землі Прусської. Оскільки в Лівонській римованій хроніці Тройнат згадується вже після битви (жемайти відправили до нього посольство з проханням приєднатися до них), литовський доктор історичних наук Едвард Гудавичюс переконаний, що в битві він участі не брав і навіть не був жемайтом. Також професор вважає, що згадки про участь Тройната у битві при озері Дурбе у пізніших літописах — це плутанина, яка виникла від суміщення баталії з іншими битвами.[3] НаслідкиЗа кількістю загиблих битва була найзначнішою в XIII столітті в Прибалтиці. Великі людські втрати призвели до значного послаблення могутності обох орденів та падіння їхнього авторитету. Це викликало масові повстання проти панування ордену в Куронії та Пруссії, розриву Короля та Великого князя Литовського Міндовга з хрестоносцями та утворення антиорденської коаліції Литви, Жемайтії та князівств Русі. У 1261 році жемайти попросили Міндовга прийняти їхні землі під владу короля Литви (Міндовга) та почати війну проти Тевтонського ордену, що й було зроблено. Примітки
Див. такожДжерела
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
