Бернар де Жюссьє

Бернар де Жюссьє
фр. Bernard de Jussieu
Народився	17 серпня 1699(1699-08-17) Ліон, Франція
Помер	6 листопада 1777(1777-11-06) (78 років) Париж, Франція
Місце проживання	Франція
Країна	Франція
Діяльність	ботанік, лікар, натураліст
Alma mater	Університет Монпельє
Галузь	ботаніка
Відомі учні	Андре Туен
Аспіранти, докторанти	Рене Луїш Дефонтен
Членство	Лондонське королівське товариство Шведська королівська академія наук Французька академія наук Російська академія наук Прусська академія наук Академія наук, літератури та мистецтв Руана^d
Відомий завдяки:	ботанік, що запропонував першу природну систему рослин (згодом ця система була розроблена і представлена ​​його племінником Антуаном Лораном де Жюссьє)
Рід	Де Жюссьє^[d]
Батько	Laurent de Jussieu^d
Брати, сестри	Антуан де Жюссьє Жозеф де Жюссьє Крістоф де Жюссьє
Нагороди	член Лондонського королівського товариства
Бернар де Жюссьє у Вікісховищі

Будинок Жюссьє у Тріаноні, зараз Дослідницький центр Версальського палацу

Берна́р де Жюссьє́ (фр. Bernard de Jussieu, 17 серпня 1699, Ліон, Франція, — 6 листопада 1777) — французький ботанік. Брат Антуана та Жозефа. Член Французької Академії наук (1725).

Шлях в науці

У 1716 році після закінчення училища приїхав до Парижа для продовження вивчення курсу наук. У цей же час його брат Антуан був направлений директором ботанічного саду Фагоном у наукову експедицію в Іспанію і Португалію. Антуан взяв у цю поїздку Бернара з собою. Ця подорож затвердила в ньому колишнє бажання присвятити себе вивченню ботаніки. Після повернення з експедиції він навчався медицині в Університеті Монпельє і в 1720 році витримав іспит на ступінь доктора.[2] Але надмірна чутливість змусила його відмовитися від практики внаслідок чого він на запрошення брата в 1722 році повернувся у Париж. Тут вже постарілий Себастьєн Вайян запропонував йому місце демонстратора та викладача ботаніки у ботанічному саду Парижа.

У 1725 році він видав нову редакцію незакінченої праці Турнефора "«Histoire des plantes qui naissent aux environs de Paris» (2 томb), був обраний членом Академії наук та набув європейської популярності. Незважаючи на це Бернар все життя залишався на скромній посаді, яку займав після смерті Вайяна.

Засновник першої природної системи рослин, яку, втім, письмово не виклав. За цією системою у 1759 році були розташовані живі рослини у садах Малого Тріанона у Версалі, де йому доручено було Людовіком XIV влаштувати ботанічний сад та куди звідусіль з'їжджалися відвідувачі послухати його усні розповіді. Жюссьє групував рослини за природними властивостями. Цей порядок був описаний пізніше його племінником Антуаном Лораном де Жюссьє.

Карл Лінней теж відвідав Жюссьє і відгукувався про нього та його систему із захопленням. На його честь він назвав рід рослин родини Бурачникові — Жюссьєна (Jussiena).

У 1727 він став членом Лондонського королівського товариства. Бернар де Жюссьє був обраний іноземним членом Шведської королівської академії наук в 1749 році.

Як другорядний персонаж він описаний в історичному романі Александра Дюма (батька) «Жозеф Бальзамо»[3].

Див. також

Список ботаніків за скороченням

Примітки

1. IPNI,  B.Juss.
2. Louis Dulieu: La médecine à Montpellier. Band 3, Les presses universelles, 1986, S. 427.
3. Александр Дюма Жозеф Бальзамо. — Альфа-книга, 2010.(рос.)

Джерела

• Marie-Jean-Pierre Flourens: The Jussieus and the Natural Method. In: Annual report of the Board of Regents of the Smithsonian Institution. GPO, Washington 1888, S.246-276 (online) [Архівовано 6 червня 2014 у Wayback Machine.].
• Adrien de Jussieu: Caroli a Linné ad Bernardum de Jussieu ineditae, et mutuae Bernardi ad Linnaeume Epistolae. In: Memoirs of the American Academy of Arts and Sciences. 2. Folge, Band 5, 1855, S. 179—234 (online) [Архівовано 7 червня 2014 у Wayback Machine.].
• Antoine Magnin: Prodrome d'une histoire des botanistes Lyonnais. In: Bulletin de la Société botanique de Lyon, Band 31, 1906, S. 28-29 (online).
• Frans Antonie Stafleu: Jussieu, Bernard De. In: Complete Dictionary of Scientific Biography. Band 7, Charles Scribner's Sons, Detroit 2008, S. 199—200 (online).
• Frans Antonie Stafleu, Richard Sumner Cowan: Taxonomic literature. A selective guide to botanical publications and collections with dates, commentaries and types. Band 2: H-Le, 2. Auflage, Utrecht 1979, ISBN 90-313-0343-7, S. 479—480 (online).
• James Edward Smith: A Selection of the Correspondence of Linnaeus, and other Naturalists, from the original Manuscripts. Band 2, London 1821, S. 208—227 (online) [Архівовано 6 червня 2014 у Wayback Machine.].
• Bernard de Jussieu and the Petit Trianon. In: Roger Lawrence Williams: Botanophilia in Eighteenth-Century France. The Spirit of the Enlightenment. Kluwer Academic Publishers, Dordrecht 2001 ISBN 0-7923-6886-X, S. 31-44.