Народився 30 листопада1965 року в Нью-Йорку, у Верхньому Вест-Сайді[5], в сім'ї акторів. Його батько Джеррі Стиллер був естрадним гумористом, а мати, Енн Міра, знімалася на телебаченні. Бен і його сестра Емі навчалися шоу-бізнесу в сімейній атмосфері, наслідуючи маму й тата, — вигадували жарти і розігрували їх перед дорослими. У 10 років майбутній актор дебютував перед камерою, знявшись у гостьовій ролі у серіалі «Кейт Макшейн», де головну роль виконувала його мати.
У 1976 році мати з батьком купили Бенові 8-міліметрову кінокамеру. Він одразу зарахував сестру у свої асистенти і почав знімати власне кіно, в якому зазвичай винахідливо зводив рахунки з шибайголовами, які переслідували його на вулиці. У 1983 році Стиллер закінчив школу Калгун[en] і вступив до Університету Каліфорнії на кіновідділення. Протримавшись там рік, він вирішив, що не дізнається нічого нового, тому повернувся до Нью-Йорка, записався на акторські курси та швидко знайшов собі агента.
Кар'єра
У 1985 році отримав одну з головних ролей у бродвейській п'єсі «Будинок синіх листів» Джона Гуаре. Вистава мала великий успіх, виборола чотири премії «Тоні», а Стиллер здобув репутацію перспективного молодого актора. Проте тоді він ще не вирішив, ким йому бути — актором чи режисером. Граючи у п'єсі, він паралельно знімав і монтував напівлюбительські короткометражні фільми, в яких зазвичай грали його театральні колеги. Особливий успіх мала пародія на популярну стрічку «Колір грошей», в якій Бен грав роль Тома Круза, а його партнер Джон Махоуні — Пола Ньюмена. Ця плівка потрапила на стіл продюсерів гумористичного шоу «Прямий ефір в суботу увечері», які швидко купили на неї права.
У 1987 р. режисерський витвір Стиллера вперше продемонстрували на телебаченні. На великому екрані він дебютував в «Імперії сонця» Стівена Спілберга, потім зіграв у телеверсії п'єси «Будинок синіх листів» і, нарешті, був запрошений увійти до постійного складу «Прямого ефіру». Однак там комік пропрацював лише один сезон. Він не вписався у стиль шоу: його власне почуття гумору було набагато більш похмурим й сардонічним. У 90-х Бен робив шоу для каналу MTV, ставши об'єктом гнівних нападів продюсерів, чиї витвори він насмілився критикувати.
У 1994 р. Стиллер зняв сатиричну картину «Реальність кусається» з Вайноною Райдер та Ітаном Хоуком, яку визнали «реквіємом покоління Х». Ще через два роки він випустив провального «Кабельника» з Джимом Керрі, а у 1998-му став зіркою завдяки комедії братів Фареллі «Дещо про Мері». З того часу Стиллер знімається без упину, випускаючи хіти один за одним («Зберігаючи віру», «Знайомство з батьками», «Зразковий самець», «Старскі та Гатч», «Вишибайли», «Знайомство з Факерами», «Дюплекс»). Взимку 2007 року Бен веселив глядачів фантастичній комедії «Ніч у музеї», а зараз його можна побачити у новій картині Фареллі «Дівчина моїх кошмарів». Журнал «Піпл» назвав Стиллера, згідно з результатами опитування, найпривабливішим комедіантом «фабрики мрій», хоча його зовнішність далека від загальноприйнятих уявлень про красу.
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (Україна, 23 серпня2022) — за значні особисті заслуги у зміцненні міждержавного співробітництва, підтримку державного суверенітету та територіальної цілісності України, вагомий внесок у популяризацію Української держави у світі.[8]
.jpg)
