Бейт-Сахур

Бейт-Сахур
араб. بيت ساحور
Герб
герб Бейт-Сахура
Церква на Полі пастушків у Бейт-Сахурі
Церква на Полі пастушків у Бейт-Сахурі
Церква на Полі пастушків у Бейт-Сахурі
Основні дані
31°42′00″ пн. ш. 35°13′00″ сх. д. / 31.70000° пн. ш. 35.21667° сх. д. / 31.70000; 35.21667
Країна Палестина Палестина
Регіон Західний берег
Площа 6.9 км²
Населення 12,4 тис.чол. (2007)
Висота НРМ 620 м
Міста-побратими Анг'ярі, Міра, Куаттро-Кастелла, Ріміні, Пелаго, Альяна, Пістоя, Серравалле-Пістоїєзе, Куаррата, Живор, Кліші, Во-ан-Велен, Роман-сюр-Ізер, Опстерланд, Ксантен, Доха
Часовий пояс UTC+2 і UTC+3
GeoNames 284304
OSM 4733518 ·R (Вифлеєм (провінція))
Поштові індекси 181 і 182
Міська влада
Мер міста Гані аль Гаєк
Вебсайт Офіційна сторінка міста
Мапа
Мапа
Бейт-Сахур. Карта розташування: Ізраїль
Бейт-Сахур
Бейт-Сахур
Бейт-Сахур (Ізраїль)


CMNS: Бейт-Сахур у Вікісховищі

Бейт-Саху́р (араб. بيت ساحور) — місто в Палестинській автономії, на території Західного Берега Річки Йордан, у провінції Вифлеєм, в історичній області Юдея, бл. 2 км східніше Вифлеєму та 7 км південніше Єрусалиму. Населення чисельністю у 12367 чоловік (2007 рік)[1] складається з 80 % християн і 20 % мусульман.

Назва

Походження назви Бейт-Сахур (сторожовий будинок) походить з ханаанських слів «Бейт», що означає місце, і «Сахур», що означає нічна варта. Назва відображає важливість цього району для пастухів та їх отар. Луги навколо цього місця мають отари для випасу протягом дня і у нічний час знаходять безпеку в численних печерах[2].

Історія

  • Земля під Бейт-Сахуром у період земного життя Ісуса Христа була «полем пастухів», на якому були облаштовані природні печери під стійбища пастухів після випасу скотини. З покоління в покоління місцеві мешканці переповідали біблійну історію та вказували на місце історичних подій. Тільки пізніше виникло на ньому село Бейт-Сахур з місцевого народу. Мешканцями сучасного міста є також вихідці з арабських країн: Йорданія, Єгипет та Сирія[3].
  • Бейт-Сахур один з перших в Палестині мав організовану сільську раду. Перші вибори до сільради відбулися в 1925 р..
  • У 1952 р., коли населення досягло трохи більше 5000 осіб, сільрада була підвищена до статусу муніципалітету з визнанням йорданської юрисдикції.
  • Вибори муніципальної ради відбувалися до 1976 р., потім ізраїльський уряд спинив всі муніципальні вибори. Отже, до 2000 р. не було жодних місцевих демократичних виборів. Ізраїльське військове керівництво (військово-цивільна адміністрація) повністю контролює місто, міське планування, розвиток інфраструктури та зайнятості в місті.
  • У серпні 2000 р. Палестинська адміністрація у співпраці з політиками домовилися про призначення нової муніципальної ради. Муніципальною радою призначено на керівника міста пана Фуада Кокалі. Були реалізовані необхідні проекти для розвитку місцевої інфраструктура (наприклад, водопостачання та робота каналізаційних ліній, оновлення вулиць в історичній частині міста).
  • Вільні та прогресивні вибори настали в травні 2005 р.. Склад муніципальної ради налічував 13 членів (серед яких 4 жінки). Нинішню раду очолює пан Гані Аль-Хайєк. Але політична ситуація залишається нестабільною (вибори були перенесені в 2009 р., 2010 р. і 2011 р.)[4].

Визначні місця

За традицією місто знаходиться там, де за розповіддю Нового Завіту перебували пастушки, яким янгол сповістив про народження Ісуса Христа (Лк. 2:8-20).

Примітки

  1. 2007 PCBS Census [Архівовано 9 квітня 2019 у Wayback Machine.] Palestinian Central Bureau of Statistics. p.117.
  2. beit-sahour. history (англ.). Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 29 січня 2014. [Архівовано 2014-02-02 у Wayback Machine.]
  3. «Beitsahour History» - Beit Sahour Municipality [Архівовано 2 лютого 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
  4. «Municipality History» - BeitSahour Municipality Official Website [Архівовано 2 лютого 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
  5. Sanctuary Betlehem. Custodia Terra Sancta. Архів оригіналу за 17 травня 2013. Процитовано 29 січня 2014. [Архівовано 2013-05-17 у Wayback Machine.]

Джерела

  • под ред. Патриарха Московского и всея Руси Алексия II // «Православная Энциклопедия», изд. Церковно-научный центр «Православная Энциклопедия», г. Москва, 2002 г., «БЕЙТ-САХУР» Т. 4, С. 459-461 [Архівовано 12 вересня 2015 у Wayback Machine.] ISBN 5-89572-009-9 (рос.)

Посилання