Бача-пош

Бача-пош (перс. بچه پوش ‎«одягнена як хлопчик») — культурна практика, поширена в Афганістані і Пакистані: в сім'ях, в яких немає синів, одну з дочок тимчасово одягають хлопчиком і вважають таким.

Бача-пош дозволяє бача-пош деякий час мати більше свободи, отримувати доступ до освіти[1], а сім'ї — уникати соціальної стигми, пов'язаної з відсутністю синів.

Походження

Традиції бача-пош багато століть, і вона все ще жива[2]. Можливо, вона почалася з того, що жінки стали переодягатися в чоловіків, щоб боротися або захищатися[3]. Історик Ненсі Дюпре повідомила репортерові з The New York Times про те, що бачила фотографію початку XX століття (правління Хабібулли-хана), на якій жінки, одягнені в чоловічі костюми, охороняють гарем правителя, тому що за законом ні жінки, ні чоловіки не могли бути охоронцями[4].

Загальні відомості про практику

В Афганістані й Пакистані на сім'ю, яка не має сина, створюють соціальний тиск[5], бо син є продовжувачем роду і спадкоємцем майна батька. Крім того, вважається, що жінка може впливати на стать своїх дітей, тому в разі народження дочки вона піддається додатковому тиску. За відсутності сина батьки можуть переодягнути одну з дочок в чоловічий одяг; крім того, є марновірство, згідно з яким бача-пош може «викликати» появу сина в наступну вагітність[4].

Бача-пош живе як хлопчик, одягається в чоловічий одяг, їй коротко стрижуть волосся[6][7], їй дають чоловіче ім'я[5]. Метою цього не є введення оточення в оману, бо багато хто, включаючи вчителів, знають про те, що дитина насправді жіночої статі. У своєму будинку бача-пош займає проміжне положення між дочкою і сином, наприклад, їй не потрібно прибирати й готувати, як іншим дівчаткам. Бача-пош набагато простіше здобути освіту, вести справи, займатися спортом, працювати й вільно пересуватися в громадських місцях; вона також може супроводжувати сестер замість чоловіка[4].

Зазвичай дівчинку повертають до жіночого образу життя тоді, коли у неї починається статеве дозрівання[5]. У подальшому житті багато колишніх бача-пош відчувають труднощі, пов'язані з тим, що вони не звикли до обмежень, що накладаються на жінок в афганському суспільстві[4][5].

Законодавиця Азіза Рафаат, обрана в Національну асамблею Афганістану від провінції Бадгіс, не мала синів і зробила одну зі своїх дочок «бача-пош»[5]. Вона повідомила репортерам, що подібні речі в Афганістані не настільки немислимі, як на Заході[4].

У фільмі «Усама», знятому в 2003 році в Афганістані (режисер і сценарист — Сиддик Бармак[en]), розповідається про дівчинку, яка жила при талібах, яка переодягається в чоловічий одяг, щоб влаштуватися на роботу, бо всі родичі чоловічої статі загинули, а без чоловіка-опікуна вони не можуть заробити[8]. Також про бача-пош в 2012 році знятий фільм «Bacha Posh: You will be a boy, my daughter», режисер Стефані Лебрюн (фр. Stéphanie Lebrun)

Згідно з повідомленнями, кількість бача-пош росте[9]. Це загальновизнана практика, хоча через відсутність офіційних підрахунків невідомо, скільки дівчаток живе частину життя в чоловічому вигляді[10]; вона вважається розумним рішенням проблеми з відсутністю хлопчика в родині.

Мотивація і результат

Клінічний психолог і фахівець з психології розвитку Діана Еренсафт (англ. Diane Ehrensaft) вважає, що бача-пош поводяться не відповідно до своєї гендерної приналежності, а відповідно до очікувань батьків. Батьки, за її словами, пропонують дочкам привілеї, яких вони більше ніяк не отримають — бігати і грати на вулиці, їздити на велосипеді; дівчатка, в свою чергу, скаржаться, що їм некомфортно серед хлопчиків і хочеться стати дівчинкою знову[11].

Після життя у ролі бача-пош більшість дівчат відчувають труднощі соціалізації при спілкуванні з іншими дівчатками, бо колишнім бача-пош звичніше спілкуватися з хлопчиками. Елаха, колишня бача-пош протягом 20 років і яка стала знову жінкою перед вступом до університету, повідомила Бі-бі-сі, що повернулася в жіночий одяг лише через традиції суспільства. Бача-пош повинні поводитися як хлопчики в період формування особистості, відповідно, вони виростають подібними чоловікам. Деякі повідомляють, що відчувають, як ніби вони втратили важливі дитячі спогади і свою жіночу особистість. Інші кажуть, що їм подобалося бути більш вільними, ніж якби вони були афганськими дівчатками[12]. Багато бача-пош не хочуть ставати жінками назад[4].

Точаться суперечки про те, чи допомагає звичай бача-пош жінкам в подальшому житті або психологічна шкода від неї переважує[13]. Активісти стверджують, що проблема не в самій практиці переодягання, а в проблемах з правами афганських жінок в цілому[13].

Повернення в жіночу роль

Коли бача-пош входять у шлюбний вік (17—20 років), вони зазвичай знову починають грати жіночу роль, хоча в окремих випадках перехід може затягнутися[10]. Найчастіше перехід ініціюють батьки, коли влаштовують дочці весілля. Багато бача-пош не хочуть виходити заміж, боячись громадського тиску й насильства чоловіка. Крім того, оскільки бача-пош росли як хлопчики, то вони не відводять погляд при розмові, не вміють займатися традиційними домашніми справами (готувати, шити) і не знають багатьох обов'язкових в афганському суспільстві для жінки речей[14].

Див. також

Примітки

  1. ↑ J. Jack Halberstam. Gaga Feminism: Sex, Gender, and the End of Normal. — Beacon Press, 2012. — ISBN 9780807010990.
  2. ↑ Ford, Cheryl Waiters, with Darnella. Blood, sweat, and high heels: a memoir. — Bloomington : iUniverse[en]. — С. 9. — ISBN 146205496X.
  3. ↑ Shah, Mudassar (24 серпня 2012). Boys no more. Nepali Times. Архів оригіналу за 8 квітня 2020. Процитовано 12 вересня 2012.
  4. ↑ а б в г д е Nordberg, Jenny. «Where Boys Are Prized, Girls Live the Part» [Архівовано 5 жовтня 2017 у Wayback Machine.], The New York Times, September 20, 2010. Accessed September 20, 2010.
  5. ↑ а б в г д Arbabzadah, Nushin (30 листопада 2011). Girls will be boys in Afghanistan. Guardian. Архів оригіналу за 3 січня 2012. Процитовано 12 вересня 2012.
  6. ↑ Tahir Qadiry (27 березня 2012). The Afghan girls who live as boys. BBC News. Архів оригіналу за 28 березня 2012. Процитовано 28 березня 2012.
  7. ↑ Linda A. Mooney, David Knox, Caroline Schacht. Understanding Social Problems. — Cengage Learning, 2012. — С. 314. — ISBN 9781111834487.
  8. ↑ Roberta Seret. World Affairs in Foreign Films: Getting the Global Picture. — McFarland, 2011. — С. 24. — ISBN 9780786464722.
  9. ↑ Warcholak, Natasha (30 травня 2012). Cross dressing in quest for education. Guardian. Архів оригіналу за 18 грудня 2012. Процитовано 12 вересня 2012.
  10. ↑ а б Qadiry, Tahir (27 березня 2012). The Afghan Girls Who Live as Boys. BBC. Процитовано 22 травня 2012.
  11. ↑ Menvielle, Diane Ehrensaft; foreword by Edgardo. Gender born, gender made: raising healthy gender-nonconforming children. — 3rd ed., rev. and updated. — New York : Experiment. — ISBN 1615190600.
  12. ↑ Qadiry, Tahir (27 березня 2012). The Afghan Girls Who Live As Boys. BBC. Архів оригіналу за 28 березня 2012. Процитовано 22 травня 2012.
  13. ↑ а б Qadiry, Tahir (17 січня 2012). The Trouble With Girls. BBC. Архів оригіналу за 10 липня 2015. Процитовано 22 травня 2012.
  14. ↑ Bulatovic, Marija. The Bacha Posh Afganistan's Youngest Crossdressers. University of Illinois at Chicago. Архів оригіналу за 8 квітня 2020. Процитовано 22 травня 2012.