Баттістелло Караччоло, або Джованні Баттіста Караччоло (Баттістелло) (італ.Battistello Caracciolo, 1578, Неаполь — 1635) — італійський художник доби раннього бароко.
Історія вивчення
Він був популярним у Неаполі послідовником Караваджо. Але найранні згадки про майстра знайдені у творі історіографа Бернардо де Домінічі, оприлюдненого 1742 року. Пройшло забагато часу після смерті художника, тому Домінічі вимушено подав не достовірні відомості, а перекази, котрі не збіглися з даними архівних матеріалів.
Життєпис
Майбутній художник — уродженець Неаполя. Хрестини відбулися 7 грудня 1578 року, тобто він народився трохи раніше дня хрестин. Його батьки Чезре Караччоло та його дружина Єлена. Справжнє ім'я сина — Джованні Баттіста Караччоло, що повністю збіглося з іменем італійського математика і професора. В історію неаполітанського живопису і історію мистецтв митець увійшов під іменем Баттістелло Караччоло.
Первіну художню освіту здобув у майстерні місцевого художника Фабріціо Сантафеде ( 1560–1635). Навчання у Франческо Імпарато (бл.1520 — 1570) неможливе, позаяк він помер до народження Баттістелло Караччоло.
Впливи Караваджо
Народження художньої манери самого Баттістелло відбулося після вимушених відвідин міста Неаполь Мікеланджело да Караваджо на зламі 1609-1610 рр. Новітня для митців Неаполя манера працювати з темними кольорами і яскравим бічним освітленням, без ясного відтворення перспективи і наближеними до глядача персонажами була швидко сприйнята найбільш обдарованими неаполітанськими художниками, серед котрих були Хосе де Рібера і його учень Лука Джордано (ранні твори), Массімо Станціоне, Карло Селлітто, Маттіа Преті на початку своєї художньої кар'єри, декілька майстрів неаполітанського жанру натюрморт.
Художня манера
Баттістелло Караччоло. «Св. Родина під покровительством Бога»
Обдарування Баттістелло Караччоло виявилося дещо меншим, а колористичні здібності не такі яскраві, як у Караваджо. Тим не менше він зберіг прихильність і здатність до драматичних сюжетів і до колористичних пошуків, що стане перевагою в створенні картин середнього періоду творчості. Він навіть матиме честь створити вівтарний образ для неаполітанської церкви Піо Монте делла Мізерікордія, котру свого часу прикрасив сам Караваджо, створивши «Сім справ милосердя». Обидва твори розмістять неподалік один від одного.
На декотрий період Баттістелло Караччоло перехопив художню ініціативу у Неаполі і практично посів місце відомого неаполітанського майстра. Серед караваджистів його генерації він виділявся як добрим опануванням технологій олійного живопису, так і технології фресок, чого не знав навіть уславлений Караваджо, практично автодидакт і особа, що мала пробіли у власній художній освіті через покинутість і жебрацьку юність.
Праця в інших містах Італії
У період 1618-1622 років Баттістелло Караччоло відвідав папський Рим, Флоренцію та Геную. Двічі він відвідував і Рим — у 1614 та у 1618 роках. Як фаховий художник він цікавився творами митців, що вже попрацювали в папській столиці і твори котрих зробили її відомим центром барокового мистецтва в Західній Європі. На нього мали вплив твори братів Караччі і відтепер художник відходить від стилістики караваджизму і насичує власні твори знахідками світлих колористичних гам, характерних для болонських художників та їхніх римських прихильників.
Останні роки
Серед творів останнього періоду творчості — фрески в неаполітанському монастирі Сан Мартино («Христос миє ноги апостолам», 1622 р.), а також у церквах Санта Марія Нуова, Сан Дієго Алл Оспедалетто.
Баттістелло Караччоло. «Шлях на Голгофу», до 1622 р., Музей Каподімонте, Неаполь. «Лонгин сотник подає Христу губку з оцтовою водою на Голгофі», бл. 1610 р.
Bryan, Michael (1886). Robert Edmund Graves, ed. Dictionary of Painters and Engravers, Biographical and Critical (Volume I: A-K). York St. #4, Covent Garden, London; Original from Fogg Library, Digitized May 18, 2007: George Bell and Sons. p. 230.
Benedict Nicolson, Caravaggism in Europe, Oxford, 1979, 2e ed., dl.I, p. 74-77
Wittkower, Rudolf (1980). Art and Architecture Italy, 1600-1750. Penguin Books. pp. 356–358.
Ferdinando Bologna (Herausgeber) Battistello Caracciolo e il primo naturalismo a Napoli, Ausstellungskatalog Castel San Elmo, Chiesa della Certosa di San Martino, 1991/92
Causa, Rafaello (1950). "Aggiunte al Caracciolo" [Additions to Caracciolo]. Paragone (in Italian) I (9): 42–45.
Stefano Causa Battistello Caracciolo: L'Opera Completa 1578-1635,Neapel 2000 (Causa promovierte über Battistello an der Universität Neapel: Ricerche su Battistello Caracciolo 1994/95)
Nicola Spinosa u.a. Tres Siglos de Oro de la Pintura Napolitana. De Battistello Caracciolo a Giacinto Gigante, Ausstellungskatalog, Museum der Schönen Künste Valencia 2003/4, Ed. Caja Duero, 2003
,_The_Way_to_Calvary.jpg)
_-_Two_youths_with_grapes_-_Google_Art_Project.jpg)
