Ці табори є головними опорними пунктами для альпіністів, що вирушили підкорювати найвищу вершину світу. Залежно від маршруту сходження на Джомолунгму, використовується той або інший табір. Південний табір доступний тільки для людей і тварин (переважно яків), в північний має доступ автотранспорт, але тільки в літні місяці. Відпочинок в таборі упродовж декількох днів є обов'язковим для усіх альпіністів з метою акліматизації і відвертання висотної хвороби. Південний табір є популярнішим серед альпіністів, щорічно в ньому зупиняються декілька тисяч осіб. Найближче місто, звідки сюди зручно добратися, — Лукла, звідти туристи пішки вирушають у селище Намче-Базар уздовж однієї з найвисокогірніших і труднопрохідних річок світу Дудх-Косі, що зазвичай займає два дні переходу. Наступні два дні витрачаються на перехід до села Дінгбоче[en], потім повз покрите піском замерзле дно висохлого озеро Горакшеп.
Станом на 2010 рік відвідування Північного табору вимагало спеціального дозволу від китайської влади, як і відвідування Тибету взагалі. Для отримання такого дозволу було необхідно в Лхасі узяти напрокат транспорт, водія і провідника. На відміну від Південного табору, до Північного можна піднятися на автомобілі, для чого використовується Шосе Дружби[en].