Базниківка
Базникі́вка — село в Україні, у Саранчуківській сільській громаді Тернопільського району Тернопільської області. Населення становить 85 осіб (2014). Від 2017 року ввійшло у склад Саранчуківської сільської громади. НазваНазва походить від місцевого діалектного слова базник, що означає бузина. За іншою версією засновником був утікач з Моравії Базника[3]. ГеографіяСело розташоване на лівому березі річки Золота Липа — лівій притоці Дністра за 17 км від міста Бережан — та 6 км від найближчої залізничної станції Потутори. Селом тече річка Літятинський потік. Сусідні населені пункти: Кількість дворів — 43[4]. У Базниківці офіційно зареєстрована одна вулиця — Тиха[5]. До села приєднані хутори Гировиця та Соколиця. КліматДля села характерний помірно континентальний клімат. Базниківка розташована у «холодному Поділлі» — найхолоднішому регіоні Тернопільської області.
Історія
Базниківка — колишній хутір. Відома з 15 століття. Поселення згадане у документах за 1731 рік. У 1880-их роках власником хутора був Станіслав Потоцький. Вихідці з Базниківки воювали в Легіоні УСС, УГА, дивізії «Галичина», УПА. У селі Базниківка загинуло багато воїнів ОУН-УПА. У 1930-их рр. студент Роман Гавдида, його брат Михайло та Федір Павлишин створили в селі «трійку» ОУН. Їм допомагала вчителька Олена Скасків. Наприкінці 1939 р. до місцевого осередку ОУН належали: Лев Баглай, Василь, Михайло та Олексій Бесаги, Василь і Дмитро Волощуки, Іван, Михайло й Роман Гавдиди, Іван і Роман Дубчаки, Богдан Карась, Іван Корчинський, Федір Купровський, Мирослав Накуций, Володимир та Михайло Новицькі, Іван Рабик, Іван Сторож, Михайло Хичій; військовим вишколом керував провідник «Данилко». Базниківка була центром теренового проводу ОУН. Під час німецької окупації добровольцями у дивізію «Галичина» зголосилися Лев Баглай, Василь, Михайло та Олекса Бесаги, Дмитро Волощук, Іван Гавдида, Богдан Карась, Володимир Новицький, Іван Рабик, Іван Сторож, Михайло Хичій. Після 2-ї світової війни Левко Баглай, Олекса Бесага та Іван Сторож були десантовані у 1951 році на Західну Україну і полягли в бою з енкаведистами. Воювали в УПА й загинули в бою Іван та Роман Дубчаки, якими командував Іван Ковальчук («Гомін»). Зв'язковими були: Емілія Бесага (Корчинська; псевдо «Тамара»), Марія Бесага («Вишня»), Стефанія Щур. Унаслідок облави загинули в урочищі Темному Федір Мандзій і Федір Самофал. У 1952 році в селі було 53 двори. Тоді ж пройшла адміністративна реформа, внаслідок якої раніше окремі населені пункти — хутори Гировиця та Соколиця — приєднали до села. Впродовж 30 років, щороку влітку, біля хутора Соколиця з усієї України проходять вишкіл пластуни у вишкільно - оздоровчому таборі «Лисоня» ім. І. Гавдиди, проходять також таборування члени МНК та СУМу, різних християнських організацій.[6] У 1939—2017 роках село належало до Саранчуківської сільради[7]. Відтак увійшло до новоутвореної Саранчуківської сільської громади. 12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області», село увійшло до складу Саранчуківської сільської громади[8]. 19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Бережанського району, село увійшло до складу новоутвореного Тернопільського району[9]. Населення
За даними перепису 2001 року в селі мешкало 116 осіб. У 2014 — 85 осіб. Місцева говірка належить до наддністрянського говору південно-західного наріччя української мови. ЕкономікаУ радянські часи в селі було утворено колгосп. Після розпаду Радянського Союзу майно та землі колишнього колгоспу було розпайовано. ПолітикаВід 28 квітня 2012 року село належить до виборчого округу 165[10]. Виборці Базниківки приписані до виборчої дільниці № 610046, котра розташована у селі Саранчуках[11]. РелігіяУ селі є дві парафії Української греко-католицької Церкви. Обидві належать до Бережанського деканату Тернопільсько-зборівської архієпархії Тернопільсько-Зборівської митрополії. Є парафіяльні храми Положення ризи Пресвятої Богородиці (1894; відновлена 1990; кам'яна), а також Святих Володимира і Ольги (1997) на хуторі Соколиця. Про початки Базниківської парафії відомостей не збереглося. За свідченнями місцевих жителів, храм було споруджено 1894 року на кошти громади села. Парафія і храм належали до УГКЦ до 1946 року. Відтак церква була зачинена радянською владою. Відновлена 1991 року, першим парохом був о. Підлипний. Відтак, парохами були: 1993—1995 — о. Володимир Заболотний, 1995—1997 — о. Михайло Коваль, 1997—1998 — о. Петро Сташків, від 1998 — о. Володимир Кіселик. При парафії діє братство «Апостольство молитви». У 2012 році до парафії належало 43 особи[12]. ОсвітаУ післявоєнний період (1952 р.) у селі діяла школа. Охорона здоров'яУ селі діє фельдшерський пункт[13]. Пам'яткиУ селі є дві церкви — церква Положення ризи Пресвятої Богородиці (1894; відновлена 1990; кам'яна), а також Церква святих Володимира і Ольги (1997) на хуторі Соколиця. На подвір'ї церкви Положення ризи зведений пам'ятний хрест на честь скасування панщини 1848 року. 19 вересня 2010 р. у лісі (урочище Гуща), на місці загибелі від рук емдебістів (1948 р.) трьох вояків ОУН-УПА — Василя Городецького («Топіль»), Івана Жмурка («Орест», «808») та Івана Ковальчука («Гомін») відкрито пам'ятник у вигляді гранітного хреста. Відомі людиНародилися
Примітки
Джерела
|