|
Багратіоновськ
Багратіоновськ (до 1946 року Пройсіш-Ейлау; нім. Preußisch Eylau, лит. Ylava, пол. Pruska Iława, Iławka) — місто в Росії, адміністративний центр муніципального утворення Багратіоновський район Калінінградської області (колишня Східна Пруссія). Розташований на південь від Калінінграду, за 2 км від кордону з Польщею (міжнародний прикордонний пропуск Багратіоновськ — Безледи). У місті знаходиться однойменна залізнична станція. Населення міста становить 6,6 тис. осіб (2009). Пройсіш-Ейлау — «прусське Ейлау», місто назване прусським, щоб відрізняти його від Дойче-Ейлау — «німецького Ейлау» (зараз місто Ілава в Польщі); Топонім Ейлау походить від слов'янського топоніма Ilawa, який можна часто зустріти в топономії Польщі і Словаччини[2]. ІсторіяМісто Пройсіш-Ейлау засноване як замок — опорний пункт Тевтонського ордена, в 1325 році. Замок будувався з каменю і цегли, під керівництвом будівельного майстра Арнольфа фон Ойленштейна. Замок являв собою чотирифлігельну конструкцію і мав в плані чотирикутник 43 м х 41 м. Зі сходу до нього примикав великий форбург. У південному флігелі знаходилась замкова капелла — атрибут орденського замку. До 1347 року замок Пройсіш-Ейлау був резиденцією орденского пфлігера, потім тут розташувалась адміністрація каммерата[3]. З 1585 місто Пройсіш-Ейлау. 7 — 8 лютого (26—27 січня) 1807 поблизу міста сталась Пройсіш-Ейлауська битва між франузькою і російсько-прусською арміями. Російською армією командував генерал Леонтій Бенігсен, французькою армією командував імператор Наполеон. З 7 лютого по 17 лютого 1807 року в будинку на колишній Ландсбергській вулиці розташовувалась головна квартира Наполеона (тепер вул. Центральна). На будинку № 19 по вулиці Центральній встановлена меморіальна дошка[4]. В 1856 на південно-східній окраїні міста за проектом архітектора Августа Штюлера був споруджений обеліск в честь битви[4]. 1 квітня 1819 Пройсіш-Ейлау став адміністративним центром однойменного округу. З 1835 почала виходити місцева газета. В 1861 побудовано нову будівлю Королівського учительського інституту. В 1866 відкрито залізничне сполучення з Кенігсбергом (зараз Калінінград) і Бартенштайном (зараз Бартошиці, Польща)[4]. Під час Першої Світової війни місто на короткий термін було окуповане російськими військами. При цьому активних бойових дій в місті не велося, а саме місто не постраждало[3]. В 1932 в старому особняку біля стін колишнього орденського замку був відкритий краєзнавчий музей[3]. 10 лютого 1945 в ході Східно-Пруської операції Другої Світової війни радянські війська захопили місто. З 1945 року знаходиться в складі СРСР (РРФСР). 7 вересня 1946 місто перейменоване на честь російського полководця, героя Французько-російської війни 1812 року генерала Петра Івановича Багратіона, який в 1807 брав участь в битві під Пройсіш-Ейлау. В 1961 році територію замку і форбурга передали Багратіоновській конторі райспоживспілки[3]. НаселенняЗгідно з переписом 1989 року, у Багратіоновську проживало 6728 осіб, у тому числі 3 607 чоловіків і 3 121 жінка.
ГеографіяУ місті знаходяться озера Лангер і Варшкайтерське. По його території протікають три струмки. У Багратіоновську закінчується траса А-195 з Калінінграда. У місті знаходиться автомобільний пункт пропуску через державний кордон із Республікою Польща[5]. ЕкономікаУ місті розвинуте машинобудування (холодильне і торгове обладнання), меблеве виробництво, харчова промисловість, переробка сільгосппродукції. АТЗТ «Багратіоновський мясокомбінат», АТЗТ «Багратіоновський сирзавод» — одні з найбільших підприємств міста. Соціальна сфераЗаклади освіти
Заклади культуриУ 1993 році відкрився Музей історії краю[4][7]. Існує Будинок культури. Готелі
Історико-архітектурні пам'ятники_-_Google_Art_Project.jpg) 
Міста-побратими
Поимітки
Посилання
|
.png)
.png)