Бабко Юрій Володимирович

Бабко Юрій Володимирович
 Старший солдат
Загальна інформація
Народження28 вересня 1988(1988-09-28)
Павлівка
Смерть14 липня 2015(2015-07-14) (26 років)
Болотене
Alma MaterВінницький національний технічний університет
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Інженерні війська
Формування
 534 ОІСБ
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бабко.

Ю́рій Володи́мирович Бабко́ (нар. 28 вересня 1988(19880928) — 14 липня 2015) — старший солдат Збройних сил України.

Життєпис

Народився 1988 року в селі Павлівка Вінницької області. 2005 року закінчив ЗОШ села Павлівка, 2010-го — факультет технології, автоматизації та комп'ютеризації машинобудування Вінницького національного технічного університету, здобув кваліфікацію інженера-механіка, спеціальність «металорізальні верстати та системи».

У часі війни — старший солдат, старший сапер 534-го окремого інженерно-саперного батальйону «Тиса».

Учасник боїв за Дебальцеве.

14 липня 2015 року під час виконання завдань з перевірки надійності мінних укріплень біля українсько-російського кордону між селами Болотене й Сизе Станично-Луганського району 5 військовослужбовців підірвалися на вибуховому пристрої з розтяжкою, усі загинули: капітани Сергій Мелимука та Микола Михайлишин, старший солдат Юрій Бабко, молодший сержант Валентин Загородній й солдат Вадим Ситніков.

Похований і селі Павлівка Калинівського району.

Без Юрія лишились батьки та сестра.

Нагороди та вшанування

За особисту мужність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові, зразкове виконання військового обов'язку відзначений — нагороджений

  • Нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (11.08.2016; посмертно).
  • у вересні 2015 року на будівлі Павлівської ЗОШ
  • та 28 вересня 2016 року на будівлі корпусу машинобудування і транспорту Вінницького національного технічного університету відкриті меморіальні дошки честі Юрія Бабка.

Джерела