Асмолов Іван Олексндрович

Асмолов Іван Олексндрович
Народився1850 Редагувати інформацію у Вікіданих
Низи Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер1918 Редагувати інформацію у Вікіданих
Харків, УНР Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія
 УНР Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьпідприємець, меценат Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Асмолов.

Іван Олександрович Асмолов (1850, Низи, нині Сумська область — 1918, Харків) — український підприємець, селекціонер, меценат. Купець 2-ї гільдії[1]. Почесний громадянин міста Суми.

Життєпис

Іван Олександрович Асмолов народився 1850 року в селі Низи у родині простих селян.

Спромігся організувати маленьке виробниче підприємство — невеликий завод на хуторі Тополя під Сумами. Виготовляв спеціальне кістяне борошно, необхідне для технологічного процесу на цукроварні. Пізніше Асмолов переніс діяльність на цегельну промисловість. Продукція з клеймом Асмолова здобула визнання в Російській імперії. Її постачали на будівництво залізниці Суми-Бєлгород. Цегла, виготовлена робітниками заводу Асмолова, була настільки високої якості, що її називали «залізняк».

Крім основного роду діяльності Асмолов був управителем та радником у сина Івана Харитоненка, Павла Харитоненка, а також директором-розпорядником Янківського цукрового заводу.

На початку XX століття Іван Олександрович мав у місті Суми та Сумському повіті власні землі, ліси, будинки, цегляний завод, водяний млин, тваринницькі ферми та орендував цукрові заводи. Цікавився досягненнями науки й техніки, захоплювався навколишнім світом, старовиною, особливо нумізматикою.

У Сумах жив по вулиці Троїцькій у власному маєтку, при якому розбив парк з рідкісними та екзотичними рослинами.

Іван Олексндрович Асмолов, разом з дружиною Марією Феоктистівною Лащенковою, займалися благодійністю, особливо допомагали сумським нужденним, були членами «Товариства піклування про бідних».

Після Жовтневого перевороту під час радянсько-української війни будинок Асмолових зайняв один з радянських партійних активістів. Асмоловим залишили всього дві кімнати. Потім Іван Олександрович поїхав у Харків, де мешкав у знайомих, працював істопником. Помер 1918 року в бідності. Починаючи з 1919 року, маєток, господарські будівлі та парк перетворили в притулок для дітей-сиріт. Радянською владою парк Асмолова було частково вирубано, частково занехаяно.[2]

Примітки

  1. ↑ Ленський О. В. Історія тогівлі в м. Суми. — Суми: Власне видавництво Ленського О. В. — 2012. — с. 16.
  2. ↑ Наша історія; Сумський обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення, 8 травня 2022.

Посилання

  • Сумщина в іменах: Енциклопедичний довідник. — Суми: Рекламно-видавниче об'єднання «АС-Медіа», СумДУ, 2003. — с. 31.
  • Іван Олександрович Асмолов; Сумський обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення, 12 травня 2022.
  • АСМОЛОВ Іван Олександрович; Інформаційний портал Сумської міської ади, 18 лютого 2016.