Аскизький район
Аски́зький райо́н (хак. Асхыс аймағы; рос. Аски́зский райо́н) — адміністративно-територійна одиниця та муніципальне утворення в Республіці Хакасія, Росія. Єдиний район Хакасії, у якому хакаси складають більшість населення. Адміністративний центр — село Аскиз.
ГеографіяРайон розташований у південно-східній частині Хакасько-Мінусинської улоговини. Межує з Бейським, Усть-Абаканським, Таштипським районами Хакасії та Кемеровською областю. Площа 8,201.14 км². Район розташований на пагірчастій рівнині, з півдня та південного-заходу оточеній горами, плоскогір'ями. За рельєфом території район належить до двох природних зон — Хакасько-Мінусинської улоговини та гір Кузнецького Алатау. Степова частина поділяється на Приабаканську долинно-степову та Приабаканську низькогірно-степову зони. Тут тече річка Абакан, яка є природною південно-східною межею району. Вона повноводна, зі швидкою течією, має звивисте русло, утворює багато приток, рукавів і стари́ків. Усього — близько 39 річок загальної довжини 1,124 км; річка Аскиз — одна з крупних приток річки Абакан, її протяжність 124 км. Унікальними природними пам'ятками Аскизького району є озера Ханкуль і Баланкуль. Клімат різко-континентальний. Характерні різкі коливання температури повітря та кількості опадів. Середня температура липня +19 °C, січня -20 °C. Тривалість безморозного періоду від 80 до 120 днів. Річна кількість опадів коливається від 250 до 780 мм. Переважають вітри південно-західного напрямку. У квітні—травні майже щорічно спостерігають вітри великої сили, що досягають швидкості 17—20 м/с. Зима встановлюється в кінці жовтня—на початку листопада. Район багатий на лісові та земельні запаси, різноманітні мінерально-сировинні ресурси. Має вигідне транспортно-географічне розташування. Проходить залізнична лінія Абакан—Новокузнецьк, залізничні гілки ст. Камишта—Саяногорськ, ст. Аскиз—Абаза, ст. Біскамжа—Вершина Теї. Автотраса Абакан—Ак-Довурак. На частку району припадає 8.9% сільсько-господарських угідь республіки та 20.8% сільського населення.
ІсторіяАскизький район утворено 30 березня 1924 року на території скасованих Аскизької й Усть-Єсінської волостей. До його складу ввійшли 10 сільських рад.
Адміністративний поділДо складу району входять 3 міських поселення, які об'єднують 7 населених пунктів:
та 11 сільських поселень, які об'єднують 58 населених пунктів:
ЕкономікаЕкономічно активне населення 13 тис. чоловік, що становить 31% загальної чисельність населення (2003), з них 8 тис. чоловік працює. Рівень безробіття — 5.7% (2003). Найбільша кількість безробітних зосереджена на території Бельтирського, Баликсинського, Бірікчульського територіальних управлінь, де припинили свою діяльність підприємства (в основному лісопромислового комплексу), з метою розвитку яких і створювалися поселення. В Аскизькому районі працюють золотодобувні артілі ТОВ «Артіль старателів «Аскиз ЛТД», ТОВ «Георгіївське» і ЗАТ «Золота зірка». Триває видобуток залізної руди на Тейській копальні — ТОВ «Альфа Сервіс-Клеб» (власник — компанія «Євразруда»[ru] з 2002). Інтенсивно розвивається ВАТ «Аскизавтотранс», що має ряд дочірніх фірм — ТОВ «Автодім», ЗАТ «Хакасавтотранс Петролеум», ЗАТ «Аскизпасажиравтотранс» тощо. Соціальна інфраструктураНа території Аскизького району 67 освітніх установ:
Заклади культури:
Охорону здоров'я в районі здійснюють:
Укомплектованість лікарями по району — 87%, середнім медперсоналом — 99%.
ТранспортКультура й історична спадщинаАскизький район має величезний природний та історико-культурний потенціал. На його території зосереджена величезна кількість різноманітних археологічних пам'яток: (кургани, земляні піраміди, менгіри, статуї, наскельні малюнки), залишки стародавніх копалень, каналів тощо. З 1980 в районі відродили народне свято Тун Пайра. За межами району відомий Аскизький чоловічий хор (художній керівник Ю.Т. Морозов), який у 2004 брав участь у III Міжнародному хоровому фестивалі «Москва — серце світу». Аскизький район — батьківщина відомих науковців: Миколи Катанова, Степана Майнагашева, Леоніда Кизласова, Якова Сунчугашева, Михайла Боргоякова, Степана Ултургашева та багатьох інших. У районі друкують газету «Хакаський трудівник» (1930). Примітки
Посилання
|