Арсеній (Желиборський)
Арсеній Желиборський[a] гербу Сас[1] (також Желіборський; у світі Андрій Желиборський; 1618 — 18 вересня 1662[2] / 1663[3]) — український церковний діяч, видавець, автор повчань. Архієрей Константинопольської православної церкви, єпископ Галицький, Львівський і Кам'янець-Подільський з 1641 до 1663 року після Єремії (Тиссаровського). Представник руського шляхетського роду Желиборських.[4] ЖиттєписНародився в 1618 році. Отримав добру освіту. Перебував при дворі короля Владислава IV в свиті надвірного маршалка Адама Казановського[5]. Після смерті Єремії ставропігійське духівництво та шляхта побоювались, що львівський латинський архієпископ може вплинути на вибори нового єпископа. Тому одразу ж після похорон новим єпископом одноголосно обрали Андрія Желіборського. Однак, Петро Могила відмовився визнати ці вибори, оскільки вони відбулись без його відома й не в столиці єпископії. Він призначив нові вибори, які відбулися 5 квітня 1641 року у Львові в Собор святого Юра. Желіборського обрали першим кандидатом, а другим — Данила Балабана. Їх подали королю та митрополиту, які затвердили першого з них[5]. Як королівський посол брав участь у перемовинах з Богданом Хмельницьким 1648 року, з Іваном Виговським у Гадячі 1658 року. Сприяв діяльності друкарні у Львові (з 1644 року). За показами полоненого шляхтою на початку повстання Хмельницького козацького посланця Яреми Кончевича, владика допомагав повстанцям купувати зброю, порох, набої[6]. Підтвердив[b] статут церковного братства, яке діяло при церкві святого Миколая на Адамівці (нині в межах Бережан)[7]. Зауваги
Примітки
Джерела та література
Посилання
|