Антуан Рейнартц

Антуан Рейнартц
фр. Antoine Reinartz
Антуан Рейнартц, 2018
Антуан Рейнартц, 2018
Антуан Рейнартц, 2018
Народився1985[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Ессе-ле-Нансі, Мерт і Мозель[2]
ГромадянствоФранція Франція
Діяльністьактор, режисер
Alma materВища національна консерваторія драматичного мистецтва Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки діяльності2014 — донині
Провідні ролі120 ударів на хвилину
IMDbnm6995530
Нагороди та премії
-«Сезар» (2018)
CMNS: Антуан Рейнартц у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Антуан Рейнартц (фр. Antoine Reinartz; нар. 1985, Номені, Франція) — французький актор.

Біографія

Антуан Рейнартц народився у 1985 році в Номені, що в департаменті Мерт і Мозель у Франції; має п'ятьох братів і сестер.[3] У юнацькі роки він вступив до театру ліцею Фредерика Шопена та паралельно навчався в консерваторії Нансі.[3] Потім він отримав ступінь магістра з управління солідарністю в Ніцці, Нью-Йорку та Наґої, та приєднався до кількох об'єднань, таких як Федерація акторської солідарності (фр. Fédération des acteurs de la solidarité, FNARS).[4]

У 2008 році Рейнартц почав виступати як актор в Театрі-студії Аньєр (фр. Studio-théâtre d'Asnières), потім навчався у Вищій школі виконавських мистецтв у Лозанні (Швейцарія),[5] а в 2014 році закінчив Паризьку консерваторію драматичного мистецтва[3][5].

По закінченні консерваторії Антуан Рейнартц грає на театральних сценах, спочатку за кордоном, потім у Франції, зокрема в «Подіях» у партнерстві з Роман Боринже[fr].[6]

У кіно Антуан Рейнартц, починаючи з початку 2010-х років, зіграв близько 10-ти ролей, як у короткометражних, так і в повнометражних фільмах. У 2017 році він виконав роль Тібо у стрічці Робена Кампійо «120 ударів на хвилину», за яку у 2018 році отримав французьку національну кінопремію «Сезар» в номінації «Найкращий актор другого плану».[7][8]

Фільмографія

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
2015 ф Коли я не сплю Quand je ne dors pas Макс
2016 ф Біди Софі Les malheurs de Sophie
2017 ф 120 ударів на хвилину 120 battements par minute Тібо
2017 ф Ми молоді і наші дні довгі Жеремі
2018 ф Електронна книга E-Book
2023 ф Анатомія падіння Anatomie d'une chute юрист

Визнання

Нагороди та номінації Антуана Рейнартца[9]
Рік Категорія Фільм Результат
Премія «Сезар»
2018 Найкращий актор другого плану 120 ударів на хвилину Перемога

Примітки

  1. ↑ Franck-Dumas E., Piette J. «120 Battements par minute», un casting engagé / D. Alfon — 2017. — 139959 екз. — ISSN 0335-1793; 1766-0556; 2262-4767
  2. ↑ Poplavsky A. Les premières marches d'Antoine Reinartz — Nancy: 2017. — ISSN 0240-4958; 1760-4958; 2274-5912
  3. ↑ а б в Alexandre Poplavsky. Les premières marches d'Antoine Reinartz // L'Est républicain. — . Архівовано з джерела 31 січня 2018. Процитовано 4 березня 2018..
  4. ↑ Elisabeth Franck-Dumas, Jérémy Piette. 120 battements par minute, un casting engagé // Libération. — . Архівовано з джерела 24 вересня 2017. Процитовано 4 березня 2018..
  5. ↑ а б Antoine Reinartz – Comédien (фр.). VMA.fr. Процитовано 4 березня 2018.
  6. ↑ Les Événements de David Greig (фр.). Théâtre-Contemporain.net. Процитовано 4 березня 2018.
  7. ↑ Yann Bouchery. Le journal de 7h : "120 battements par minute" de Robin Campillo s'impose aux César. RTL.fr (фр.) . 3.03.2018. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 3.03.2018.
  8. ↑ 43e cérémonie des César : Le triomphe de « 120 battements par minute ». Le Point.fr (фр.) . 2.03.2018. Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 3.03.2018.
  9. ↑ Нагороди та номінації Антуана Рейнартца на сайті IMDb (англ.)

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Антуан Рейнартц



Французькі актори Це незавершена стаття про французького актора або акторку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.