Антрацикліни є одними з найефективніших протипухлинних препаратів, коли-небудь розроблених, і ефективні проти більшої кількості типів раку, ніж будь-який інший клас хіміотерапевтичних засобів[4][5][6]. Їх основним побічним ефектом є кардіотоксичність, що значно обмежує їх корисність. Також було показано, що застосування антрациклінів суттєво пов'язане з тяжкою або фебрильною нейтропенією 1 циклу[7]. Інші побічні ефекти включають блювоту.
Препарати діють головним чином шляхом інтеркаляції в ДНК і перешкоджають метаболізму ДНК і виробленню РНК. Цитотоксичність зумовлена головним чином інгібуванням топоізомерази II після того, як фермент індукує розрив ДНК, запобігаючи повторному розриву та призводячи до загибелі клітини. Основною структурою антрациклінів є тетрациклічна молекула з антрахіноновим каркасом, з'єднаним із цукровим фрагментом глікозидним зв'язком. Коли клітина поглинає чотирикільцеву структуру, вона вставляється між парами основ ДНК, тоді як цукор знаходиться в незначній борозенці та взаємодіє з сусідніми парами основ.
Історія
Даунорубіцин - це червоний пігментований препарат, який був відкритий на початку 1960-х років. Він був виділений зі штаму Streptomyces peucetius Ді Марко та його колегами, які працювали на дослідницькі лабораторії Farmitalia в Італії, і назвали його дауноміцин[8]. Приблизно в той же час Дюбост і його колеги у Франції також відкрили цю сполуку і назвали її рубідоміцином[9]. Даунорубіцин був прийнятий як міжнародна назва[4]. Спочатку було виявлено, що він має активність проти мишачих пухлин, а потім у клінічних випробуваннях було встановлено, що він активний проти лейкемії та лімфом.
Доксорубіцин був виділений з мутованого варіанту S. peucetius (var. caesius). Він відрізняється від даунорубіцину лише додаванням гідроксильної групи в положенні вуглецю 14. Ця модифікація значно змінює активність препарату, роблячи його високоефективним проти широкого спектру солідних пухлин, лейкемії та лімфом. Це стандарт, за яким оцінюють нові антрацикліни[10][11][12][13][14].
Примітки
↑Frederick CA, Williams LD, Ughetto G, van der Marel GA, van Boom JH, Rich A, Wang AH (March 1990). Structural comparison of anticancer drug-DNA complexes: adriamycin and daunomycin. Biochemistry. 29 (10): 2538—49. doi:10.1021/bi00462a016. PMID2334681.
↑Trevor AJ, Katzung BG, Masters SB, Kruidering-Hall M (2010). Chapter 54: Cancer Chemotherapy: Anthracycline Antibiotics. Pharmacology Examination & Board Review. New York: McGraw-Hill Medical.
↑Fujiwara A, Hoshino T, Westley J (1985). Anthracycline Antibiotics. Critical Reviews in Biotechnology. 3 (2): 133—157. doi:10.3109/07388558509150782.
↑Dubost M, Ganter P, Maral R, Ninet L, Pinnert S, Preudhomme J, Werner GH (September 1964). Rubidomycin: a new antibiotic with cytostatic properties. Cancer Chemotherapy Reports. 41: 35—6. PMID14213139.
↑Cancer management in man : chemotherapy, biological therapy, hyperthermia and supporting measures. Minev, Boris R. Dordrecht: Springer. 2011. ISBN9789048197040. OCLC704395391.
↑Takemura G, Fujiwara H (March 2007). Doxorubicin-induced cardiomyopathy from the cardiotoxic mechanisms to management. Progress in Cardiovascular Diseases. 49 (5): 330—52. doi:10.1016/j.pcad.2006.10.002. PMID17329180.