|
Антон Йоганн Церр
Антон Йоганн Церр (нім. Anton Johannes von Padua Zerr; 10 березня 1849, Францфельд, Лібентальський колоністський округ, Одеський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія — 15 грудня 1932, Кандель, Зельцький район, Одеська область, СРСР) — єпископ Тираспольської єпархії Римо-католицької церкви. БіографіяАнтон Йоганн Церр народився 10 березня 1849 року в німецькій причорноморської колонії Францфельд (нині — село Надлиманське, Одеський район, Одеська область) в родині німців-католиків. Навчався в саратовській католицької семінарії, яку закінчив у 1871 році. 11 березня 1872 року висвячений у священники. Служив у кількох католицьких парафіях німців Поволжя, з 1878 року став викладачем саратовської семінарії. Досконало володів німецькою, російською та французькою мовами[1]. 15 березня 1883 року призначений вікарним єпископом Тираспольської єпархії з центром в Саратові. Єпископська хіротонія відбулася 3 червня 1883 року в храмі святої Катерини у Санкт-Петербурзі, Церр став титулярним єпископом Діоклетианополя[en][2]. 30 грудня 1889 року папа Лев XIII призначив Церра єпископом Тираспольської єпархії; попередньо кандидатура Церра була схвалена російською владою[3]. Імператор Олександр III дарував Церру дворянський титул та нагородив кількома орденами. Церр став першим тираспольським єпископом, якому російська влада дозволила відвідати Рим і зустрітися з Папою Римським[3]. Близько 1900 року стан здоров'я єпископа різко погіршився, він кілька разів подавав прохання про відставку, яка була задоволена в 1901 році[3] (за іншими даними — в 1902[2]). Пішовши у відставку, Церр проходив курси лікування у Феодосії, Тифлісі і зміг частково поправити здоров'я. Багато займався науковою роботою та дослідженнями у церковних архівах. У 1918 році, під час громадянської війни в Росії, чинний тираспольський єпископ Йосип Кесслер був змушений залишити Саратов і перенести резиденцію в Одесу. У цей час Антон Церр надавав йому допомогу, зокрема викладав у семінарії, також евакуйованої з Саратова в Одеський регіон. До 1926 році Церр залишився єдиним, хто залишився на волі католицьким єпископом на території колишнього СРСР, але не мав жодних адміністративних повноважень[3]. Святий Престол планував доручити йому місію висвячення нових єпископів, але суворе і ретельне спостереження за єпископом з боку органів НКВС[1] не дозволило реалізувати план. Однак, Церр не був репресований і помер у 1932 році в селі Кандель (сучасне Лиманське, Роздільнянський район, Одеська область) на волі. Примітки
Джерела
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||
