Анна Сфорца

Анна Сфорца
Народилася21 липня 1476
Мілан, Міланське герцогство
Померла30 листопада 1497 (21 рік)
Феррара, Феррарське герцогство
·післяпологові ускладнення
Діяльністьаристократка
Титулгерцог
РідСфорца
БатькоГалеаццо Марія Сфорца
МатиБона Савойська(1449—1503)
Брати, сестриБьянка Марія Сфорца, Джан Галеаацо Сфорца і Катерина Сфорца
У шлюбі зАльфонсо I д'Есте
Дітиunknown son d'Ested[1]

Анна Марія Сфорца (21 липня 1476, Мілан — 30 листопада 1497, Феррара) — італійська дворянка та благодійниця, спадкова принцеа Феррара, як перша дружина Альфонсо I д'Есте, майбутнього герцога Феррара. Друга законна дочка Галеаццо Марія Сфорца, герцога Мілана і  його другої дружини, Бони Савойської.

Біографія

Сім'я і походження

Народившись у Мілані, вона була другою дочкою і останньою легітимною дитиною Галеаццо Марія Сфорца, герцога Мілана і його другої дружини Бони Савойської, з якою він одружився у 1468 році, через рік після смерті своєї першої дружини Доротеї Гонзаги, яка не народила від нього дітей. Дідусем та бабусею Анни по батьківській лінії були Франческо I Сфорца і Бьянка Марія Вісконті, на честь якої її назвали. По матері бабусею й дідусем були Луї, герцог Савойський і Анна де Лузіньян з Кіпру. Вона мала двох старших братів: Джан Галеаццо Сфорца (який одружився з його двоюрідною сестрою Ізабеллою з Неаполя, з котрою мав проблеми) і Гермес Марію Сфорца, маркіза Тортона і старша сестра Б'янки Марії Сфорци, друга дружина Максиміліана I Римського імператора. Старша нелегітимна напів сестра Анни була Катерина Сфорца від стосунків її батька з Лукрецією Ландріані. Її дядько був Людовіко Сфорца II Моро, герцог Мілана, який одружився з Беатріс д'Есте, а її тіткою була Іпполіта Марія Сфорца, перша дружина короля Нефальського Альфонсо II.

Коли Анні було всього п'ять місяців, її батько був убитий в церкві Санто Стефано в Мілані 26 грудня 1476 року, який був святим Стефаном. Його зарізали троє високопоставлених чиновників міланського суду.

Шлюб

У 1477 році Анна була офіційно заручена з спадкоємцем Ерколе I д'Есте, герцогом Феррара. Її весілля з принцом Альфонсо д'Есте відбулося через 14 років, 12 січня 1491 року, серед бенкетів, прийомів і театральних подань. Проте шлюб був нещасливим: блондинка і нежіночна, Анна весь свій час одягалась як чоловік, відмовлялася від подружнього ложа, віддала перевагу компанії жінок і проводила кожен вечір з маленьким чорним рабом.[2]

Тільки після шести років шлюбу Анна нарешті завагітніла, але померла під час пологів; хоча деякі джерела повідомляли, що її дитина, син, помер відразу після хрещення; інші[3][4][5][6] сказали, що він вижив і був названий Алессандро, вмираючи в 1514 році у 17-річному віці. Вона була похована в монастирі Сан-Віто, в якому була благодійницею. Її чоловік не зміг взяти участь у її похороні, бо його обличчя було спотворене внаслідок сифілісу.[7]

Її смерть ознаменувала кінець зв'язків між сім'ями Сфорца та Есте. Альфонсо знову одружився з Лукрецією Борджіа в 1502 році.

Примітки

  1. ↑ Lundy D. R. The Peerage
  2. ↑ Geneviève Chastenet: Lucrezia Borgia (Spanish version) 1995, Javier Vergara Editorial, p. 200. [retrieved 19 December 2014].
  3. ↑ Marek, Miroslav. Complete Genealogy of the House of Este. genealogy.euweb.cz. Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 17 грудня 2014.
  4. ↑ Alessandro d'Este in: geneanet.org [Архівовано 18 грудня 2014 у Wayback Machine.] [retrieved 17 грудня 2014].
  5. ↑ Alessandro d' Este. geneall.net. Архів оригіналу за 18 грудня 2014. Процитовано 17 грудня 2014.
  6. ↑ Alessandro d'Este in: Genealogy Database by Herbert Stoyan [Архівовано 18 грудня 2014 у Wayback Machine.] [retrieved 17 грудня 2014].
  7. ↑ Sarah Bradford, Lucrezia Borgia, Milano, Mondadori, 2005.

Посилання