Ангеліна Сербська

Ангеліна Сербська
Народилася	1440  Берат, Албанія
Померла	30 липня 1520  Krušedol monastery^d, Krušedol Selo^d, Irig Municipality^d, Сербія
Поховання	Krušedol monastery^d
Діяльність	черниця
Конфесія	Сербська православна церква
Батько	Ґерґ Аріаніті^d[1]
Мати	Maria Muzaka^d[1]
Брати, сестри	Доніка Кастріоті^d
У шлюбі з	Стефан Бранкович
Діти	Джордже Бранкович , Marija Branković^d  і Йован Бранкович[1]
Медіафайли у Вікісховищі

Ангеліна Бранкович (дошлюбне прізвище — Аріаніті; серб. Ангелина Бранковић, алб. Angjelina Arianiti; прибл. 1440(1440), Берат, Албанія — 30 липня 1520, монастир Крушедол^[en], Угорщина) — дружина сербського деспота Стефана Бранковича. Дочка албанського феодала Ґерґа Аріаніті та його дружини Марії Музака. Свята Сербської православної церкви.

Життєпис

Ангеліна була шостою дочкою в родині албанського феодала Ґерґа Аріаніті та його дружини Марії Музака. За батьковою лінією Ангеліна належала до албанського роду Аріаніті^[en][2][3][4].

1460 року Ангеліна одружилася із сербським деспотом у вигнанні Стефаном Бранковичем (правив 1458—1459), сином колишнього деспота Джураджа Бранковича (правив 1427—1456)[5]. Подружжя познайомилось, коли Стефан приїхав до албанського вождя Скандербега, що був одружений зі старшою сестрою Ангеліни Андронікою^[en][6].

Після весілля Стефан та Ангеліна покинули Албанію та поїхали до Північної Італії, де в регіоні Фріулі отримали замок Вармо[6]. Там у 1476 році Стефан помер. 1479 року імператор Священної Римської імперії Фрідріх III надав родині Бранковичів замок Вайтенсфельд^[en], тому Ангеліна з дітьми переїхала до Каринтії[7].

1485 року титулярний сербський деспот Вук Бранкович помер; король Угорщини Матяш Корвін запросив на правління старшого сина Ангеліни Джордже[8]. Родина переїхала на південь Угорщини — в сербський регіон Срем.

1509 року (за іншими даними, одразу після прибуття в Срем) Ангеліна прийняла монаший постриг[9]. Жила в монастирі Крушедол^[en] на Фрушка горі, збудованому її синами Джордже та Йованом. Померла 30 липня 1520 року[10].

Діти

У шлюбі Стефана та Ангеліни Бранковичів народилося троє дітей:

• Джордже (пом. 1516) — титулярний деспот Сербії в 1486—1497 роках, прийняв постриг під ім'ям Максим;
• Йован (пом. 1502) — титулярний деспот Сербії в 1493—1502 роках;
• Марія (пом. 1495) — дружина Боніфація III, маркграфа Монферратського.

Культ

Святі Максим, Ангеліна, Йован та Стефан Бранковичі. Ікона авторства Андрії Райчевича, прибл. 1645

Родина Бранковичів була віддана православній вірі[11][12]. Святий культ Йована почали справляти в першій половині XVI століття; мощі його та решти членів родини були перепоховані у вівтарі монастиря Крушедол, який звели Йован та Джордже Бранковичі[13].

Під час австро-турецької війни 1716—1718 років, після битви під Петроварадином османи захопили монастир Крушедол та спалили святі мощі родини Бранковичів[14].

Примітки

1. Pas L. v. Genealogics — 2003.
   d:Track:Q19847329d:Track:Q19847326
2. 1515 | John Musachi: Brief Chronicle on the Descendants of our Musachi Dynasty. www.albanianhistory.net. Процитовано 3 грудня 2023.
3. Elsie, Robert (2013). A Biographical Dictionary of Albanian History (англ.). Bloomsbury Academic. с. 16. ISBN 978-1-78076-431-3.
4. Bassani, Lucia Nadin (2008). Migrazioni e integrazione: il caso degli Albanesi a Venezia (1479-1552) (італ.). Bulzoni. с. 72. ISBN 978-88-7870-340-7.
5. Jireček, 1918, S. 244.
6. Elsie, Robert (2001). A Dictionary of Albanian Religion, Mythology, and Folk Culture (англ.). NYU Press. с. 9. ISBN 978-0-8147-2214-5.
7. Jireček, 1918, S. 245.
8. Ćirković, 2004, p. 116.
9. Преподобна Ангеліна Сербська (Бранкович), королева | Благовіст — церковне життя. blagovist.church.ua (укр.). 4 липня 2023. Процитовано 3 грудня 2023.
10. Преподобна мајка Ангелина, деспотица српска | Српскa Православнa Црквa [Званични сајт]. web.archive.org. 13 серпня 2016. Архів оригіналу за 13 серпня 2016. Процитовано 3 грудня 2023. [Архівовано 2016-08-13 у Wayback Machine.]
11. Paizi-Apostolopoulou, 2012, pp. 95-116.
12. Andrić, 2016, pp. 207-227.
13. Ćirković, 2004, p. 139.
14. Ćirković, 2004, p. 150.

Джерела

• Andrić, Stanko. Saint John Capistran and Despot George Branković: An Impossible Compromise // Byzantinoslavica. — 2016. — Т. 74, вип. 1–2. — С. 202–227. (англ.)
• Ćirković, Sima. The Serbs. — Malden : Blackwell Publishing, 2004. — ISBN 9781405142915. (англ.)
• Jireček, Constantin. Geschichte der Serben. — Gotha : Perthes, 1918. — Т. 2. (нім.)
• Paizi-Apostolopoulou, Machi. Appealing to the Authority of a Learned Patriarch: New Evidence on Gennadios Scholarios' Responses to the Questions of George Branković // The Historical Review. — 2012. — Т. 9. — С. 95–116. (англ.)

Сербія   Історія   Православ'я   Біографії