Бауиржан Карімович Алібасов народився 6 червня 1947 року в багатодітній сім'ї.[5]
Батько — Карім (Микола) Касимович Алібасов, казах з роду аргин[6], керував Сільгоспбанком у Чарську, а мати — Іраїда Ібрагімівна Абрарова[7][8], татарка, була бухгалтером у дитячому садку і за сумісництвом підробляла в паровозному депо.[9]
Навчався в школі № 232 міста Чарська. За вільний характер і часте порушення дисципліни був виключений з комсомолу і декілька разів зі школи.[10][11]
Уже в дитинстві Барі виявляв схильність до творчості. У школі він почав активно займатися художньою самодіяльністю (співав у хорі, грав на барабанах, був конферансьє), створив свій власний драмгурток (поставив виставу за Антоном Чеховим «Сільський ескулап»). На початку 1960-х років, коли Барі вчився в старших класах, він разом з декількома однокласниками організував свій перший музичний ансамбль, з яким гастролював довколишніми колгоспами.
Після закінчення школи в 1965 році, вступив до Усть-Каменогорского будівельно-дорожнього інституту (нині Східно-Казахстанський державний технічний університет) на архітектурно-будівельний факультет.
Барі Алібасов проходив строкову службу в лавах Радянської армії з 1969 по 1971 роки у військах ППО Середньо-Азіатського військового округу в Алма-Атинській області. Прослуживши півроку, був переведений до ансамблю пісні і танцю САВО, де створив ансамбль «Запал» при штабі ППО САВО.
У 1973—1974 роках навчався в Усть-Каменогорському музичному училищі по класу ударних, але з початку гастрольної діяльності групи «Інтеграл», навчання не завершив.[12]
Створення групи «Інтеграл»
У 1966 році разом зі своїм однокурсником Михайлом Араповим, організував музичну групу «Інтеграл», що грала музику в стилі джаз, (вона значилася при Усть-Каменогорському будівельно-дорожньому інституті). Тоді ж Барі Алібасов проявляє себе і як композитор, написавши свою першу пісню — твіст «Весняний дощ».
У 1971 році, повернувшись з армії, Барі відроджує «Інтеграл». З 1973 року ансамбль працює у Східно-Казахстанській обласній філармонії, отримавши в Казахстані атестаційні посвідчення артистів ВІА. Група стає лауреатом фестивалю «Дружба народів» в Алма-Аті і ряду інших конкурсів. А у 1980 році — стала лауреатом 1-го Всесоюзного рок-фестивалю «Тбілісі-1980», у 1985 була учасником програми 12-го Міжнародного фестивалю молоді і студентів у Москві.
Під керівництвом Барі Алібасова група «Інтеграл» проіснувала 22 роки, за цей час вона експериментувала з багатьма музичними стилями: від рок-н-ролу до психоделік-андеграунду, від ф'южн до кантрі і блюзу.
Створення групи «На-На»
У 1989 році Барі Алібасов розпустив групу «Інтеграл» і оголосив кастинг у поп-групу «На-На», незмінним керівником якої є і досі.
У тому ж році відбувається перший виступ групи «На-На» на Міжнародному фестивалі «Фейс ту фейс» («Обличчям до обличчя»).
Під керівництвом Алібасова група «На-На» стає надзвичайно популярною і комерційно успішною в 1990-ті роки. Як художній керівник «На-На» Барі створив і зрежисирував 9 шоу-програм, є режисером 21 фільму-концерту групи. Також є автором текстів і композитором багатьох пісень з репертуару колективу.
Барі Алібасов і «На-На» також займаються благодійною діяльністю, дають концерти для дітей-інвалідів, беруть участь в благодійних акціях (таких як «День Добра» на ВВЦ, «Щит і Ліра» і безліч інших).[13][14][15]
Захоплення фотографією
Барі Алібасов займається фотографією протягом двадцяти років. В рамках міжнародного фестивалю «Мода і стиль у фотографії» в галереї «ТХТ» пройшла персональна виставка фотографій Барі Алібасова.[16][17]
Був у фактичному шлюбі з Оленою Уронич, від цього шлюбу є син — Барі Барієвич Алібасов (нар.. 20.09.1985).[22]
23 липня 2013 року таємно одружився з актрисою Вікторією Вікторівною Максимовою (нар. 3 травня 1987), своєю колишньою помічницею.[23] Цей шлюб став для продюсера шостим, а для його молодої дружини — першим. У 2014 році у неї народився син (від іншого чоловіка), якого назвали Іван Максимов. Алібасов розлучився з нею в 2017 році, але розлучення не оформили.[24][25]
За спірним твердженням першої шкільної любові Барі Алібасова (школа № 232 міста Чарська) Світлани Боховчук (названої Барі у своїй автобіографічній книзі Оленою), нині проживає в Італії, у них є позашлюбна дочка Віра (кандидат медичних наук).[26]
Судові розгляди
У суді інтереси шоумена представляє адвокат Сергій Жорін.[27][28]
23 березня2010 року Барі Алібасов досяг безпрецедентного судового рішення щодо блогера, який назвав Алібасова «татаро-казахським гастарбайтером».[29][30] Він зумів не тільки залучити наклепника до суду, але і стягнути з нього рекордну за російськими мірками компенсацію моральної шкоди в розмірі 1 100 000 рублів. Правда, на думку Станіслава Садальського і Миколи Фандєєва ця історія — типовий піар-хід, причина якого — відсутність попиту на групу «На-на»[31].
Інцидент з отруєнням
4 червня 2019 року Барі Алібасов був госпіталізований до НДІ імені Скліфосовського через важке отруєння, ймовірно, рідиною для прочищення труб[32]. Піар-директор артиста Вадим Горожанкін повідомив агентству РІА Новини, що лікарі діагностували опік шлунка четвертого ступеня[33]. За словами Володимира Політова, Алібасов через поганий зір переплутав пляшку соку з хімічним засобом[34].
6 червня стало відомо, що продюсер знаходиться в стані медикаментозного сну[35]. В цьому стані він перебував майже тиждень і потім пішов на поправку[36][37].
У ЗМІ навіть з'являлися публікації про смерть Алібасова, але на даний момент всі вони були спростовані його піар-директором[32].
Цікаві факти
З 2001 по 2004 рік Барі Алібасов вів на московському телеканалі М1 гумористичне ток-шоу «Бредні Барі», в якому ставив смішні запитання запрошеним знаменитостям[38][39].
У 2004 році продюсував групи «DJ Big Bang» і «Pin C@de»[40]
У червні 2012 року в місті Чарьк, де народився Алібасов, вулиця Миру була перейменована на вулицю Барі Алібасова. У школі № 232 міста Чарська, де навчався Барі працює присвячений йому музей.[41]
Барі Алібасов разом з Данко брав участь у телепередачі «Хто хоче стати мільйонером?» (23 листопада 2013 року). Дует виграв 3 млн рублів.
Книги
Алибасов Бари. Основы НА-НАйской философии. — Центрполиграф, 1999. — 430 с. — ISBN 5-227-00512-5. (рос.)
↑У казахській орфоепії ця назва вимовляється, як і в більшості турецьких мов, з наголосом на останньому слові — Бар́і.
↑Юность Бари Алибасова в фотографиях [Архівовано 2012-05-30 у Wayback Machine.]. Официальный сайт группы На-На. — В советские времена всех нерусских называли русскими именами, я был Борис, а отец Николай. В принципе, я Борис Николаевич.. Проверено 15 мая 2012. 5 июня 2012 года.
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 30 серпня 2018. Процитовано 29 серпня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Бари Алибасов. Архів оригіналу за 25 грудня 2010. Процитовано 29 серпня 2018. на сайті top4top.ru. Архів оригіналу за 2 грудня 2012. Процитовано 29 серпня 2018.
