Довжина птаха становить 19—24 см, вага 28—61 г. Верхня частина тіла синьо-зелена або бірюзова, шия і нижня частина тіла білі, боки охристі. На обличчі широка темна «маска», яка переходить у темну смугу на потилиці. Самиці мають дещо тьмяніше, більш зелене забарвлення, нижня частина тіла в них менш охриста. У молодих птахів краї пер на шиї, нижній частині тіла та крилах охристі або коричневі[5][6].
Священні альціони живуть у сухих і вологих тропічних лісах і рідколіссях, зокрема в евкаліптових лісах, на луках, болотах та інших водно-болотних угіддях, на берегах річок, озер і біллабонгів, у мангрових лісах, на морських узбережжях, на полях і плантаціях, у парках і садах[11]. У Новій Зеландії вони демонструють висотну міграцію: під час негніздового періоду вони мігрують з гірських лісів до узбережжя та на відкриті рівнини.
Поведінка
Священні альціони живляться різноманітними безхребетними, зокрема комахами й павуками, а також дрібними ракоподібними, іноді рибою, жабами, дрібними рептиліями, гризунами та навіть дрібними птахами. Вони чатують на здобич, сидячи на гілці, а коли поживу побачать, то пікірують до неї, після чого повертаються на сідало, вбивають здобич, ударяючи нею об гілку, а потім ковтають[6]. Сезон розмноження триває з серпня по березень (переважно з вересня по січень), за сезон може вилупитися два виводки. Священні альціони гніздяться в норах, дуплах, або термітниках[12]. В кладці від 3 до 6 блискучих білих яєць, розміром 25×22 мм. Інкубаційний період триває 17—18 днів. Насиджують і самиці і самці (переважно самиці). пташенята покидають гніздо через 4 тижні після вилуплення, однак батьки продовжують піклуватися про них ще 7—10 днів[6].
У культурі
У культурі полінезійців священні альціони шанувалися через те, що вони часто мешкали поблизу марае та кладовищ, їх заборонялося вбивати[13]. Також полінезійці вважали, що священні альціони здатні керувати хвилями[14][15].
↑Morcombe, M. (2012). Field Guide to Australian Birds (вид. Revised). Pascal Press: Glebe. ISBN978174021417-9.
↑ абвWoodall, P. F.; Kirwan, G. M. (2020). Sacred Kingfisher (Todiramphus sanctus). У Del Hoyo, J.; Elliott, A.; Sargatal, J.; Christie, A.; Juana, E.d. (ред.). Handbook of the Birds of the World. Barcelona: Lynx Edicions.
↑Reville, Barry J. (1993). A Visitor's Guide to the Birds of Christmas Island, Indian Ocean (вид. 2nd). Christmas Island Natural History Association. ISBN0-9591210-4-8.
↑Pizzey, Graham and Doyle, Roy. (1980) A Field Guide to the Birds of Australia. Collins Publishers, Sydney. ISBN 073222436-5
↑Higgins, P.J., ред. (1999). Todiramphus sanctus Sacred Kingfisher(PDF). Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic Birds. Т. 4. Melbourne: Oxford University Press. с. 1178—1201. ISBN978-0-19-553071-1. Архів оригіналу(PDF) за 18 квітня 2022. Процитовано 13 квітня 2022.
↑Heather, B.; Robertson, H. (2005). The Field Guide to the Birds of New Zealand (вид. Revised). Auckland: Viking. ISBN0-14-302040-4.