Альфредс Рубікс

Альфредс Рубікс
латис. Alfrēds Rubiks
Прапор
Прапор
 6-й Перший секретар ЦК КП Латвійської РСР
7 квітня 1990 — 23 серпня 1991
Попередник: Яніс Вагріс
Наступник: Посаду ліквідовано
 
Народження: 24 вересня 1935(1935-09-24) (89 років)
Даугавпілс, Латвія
Країна:  Латвія
 СРСР
Освіта: Ризький технічний університет
Партія: Центр злагоди[1], КПРС, Комуністична партія Латвії і Соціалістична партія Латвії
Діти: Artūrs Rubiksd і Raimonds Rubiksd
Нагороди:
орден «Знак Пошани» орден «Знак Пошани»

Альфредс Петрович Рубікс (24 вересня 1935(1935-09-24), Даугавпілс) — латиський радянський діяч і політик, останній перший секретар ЦК Компартії Латвійської РСР, депутат Європарламенту у 2009—2014 роках. Народний депутат СРСР (1989—1991). Член ЦК КПРС у 1990—1991 роках. Член Політбюро ЦК КПРС з 13 липня 1990 до 23 серпня 1991 року.

Біографія

Народився в родині капрала латвійської військової частини. У 1950 році вступив до комсомолу. Закінчив семирічну школу та технікум. У 1954 році працював змінним майстром Ризького електромашинобудівного заводу.

Від 1954 до 1957 року служив у лавах Радянської армії, очолював комсомольську організацію полкової школи. У 1957—1961 роках — інженер-технолог, секретар комітету комсомолу Ризького електромашинобудівного заводу. Член КПРС з 1958 року.

У 1961—1962 роках — секретар комітету комсомолу Ризького політехнічного інституту. У 1962—1963 роках — секретар Ризького міського комітету ЛКСМ Латвії.

У 1963 році закінчив вечірнє відділення Ризького політехнічного інституту, здобув фах інженера-механіка.

У 1963 році працював начальником бюро Ризького електромашинобудівного заводу.

У 1963—1968 роках обіймав посади 2-го та 1-го секретаря Ризького міського комітету ЛКСМ Латвії. У 1968—1969 роках — секретар Центрального комітету ЛКСМ Латвії.

У 1969—1976 роках — заступник завідувача відділу ЦК КП Латвії.

Від 1976 до 1982 року був 1-м секретарем Ленінградського районного комітету КП Латвії міста Риги та членом районного виконкому. 1980 року закінчив Ленінградську вищу партійну школу.

У 1982—1984 роках — міністр місцевої промисловості Латвійської РСР.

Від 1984 до 1990 року — голова виконавчого комітету Ризької міської ради народних депутатів.

Від квітня 1990 до серпня 1991 року був першим секретарем ЦК КП Латвії та членом Політбюро ЦК КПРС.

У серпні 1991 року очолив Латвійський комітет з надзвичайного стану, за що був заарештований та звинувачений в організації державного перевороту. У грудні того ж року був одним із тих, хто підписав звернення до президента СРСР і Верховної ради СРСР з пропозицією щодо скликання надзвичайного З'їзду народних депутатів СРСР[2].

У липні 1992 року за результатами голосування депутатів був виключений з лав Верховної ради Латвії. Від 1993 року був депутатом Сейму, втім після того, як 1995 Рубікса засудили до 8 років позбавлення волі за спробу державного перевороту, його депутатський мандат було анульовано.

1996 року висувався на посаду президента Латвії, втім здобув підтримку лише п'яти депутатів Сейму[3]. 1997 року був достроково звільнений з ув'язнення[4].

Від 1999 до 2015 року був головою Соціалістичної партії Латвії й до 2003 року — співголовою Російського союзу Латвії. Одночасно, у 2003—2006 роках очолював Об'єднану редакцію щомісячних газет «Latvijas Sociālists» і «Соціаліст Латвії». Від 2005 року обіймав посаду заступника голови об'єднання «Центр злагоди», від якого у 2009—2014 роках був депутатом Європейського парламенту[5].

Нагороди і звання

Бібліографія

  • Рубикс, Альфредс П. (1997). Голосовали цветами...: рассказ политзаключённого - кандидата в президенты Латвии (рос.) . ИПК "Квант". Архів оригіналу за 25 травня 2021. Процитовано 25 травня 2021.
  • Рубикс, Альфредс П. (2001). Требую признать невиновным! (рос.) . Международные отношения. ISBN 978-5-7133-1081-3. Архів оригіналу за 25 травня 2021. Процитовано 25 травня 2021.

Примітки

  1. ↑ http://www.europarl.europa.eu/meps/en/96988/ALFREDS_RUBIKS_home.html
  2. ↑ Из истории создания Конституции Российской Федерации. Конституционная комиссия: стенограммы, материалы, документы (1990—1993 гг.) Т. 6: Дополнительные, мемуарные, справочные материалы, стор. 543—552. М., Фонд конституционных реформ. 2010. ISBN 978-5-9901889-2-1
  3. ↑ Стенограма засідання Сейму 18 червня 1996. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 25 травня 2021.
  4. ↑ Latvia releases Rubiks [Архівовано 1 листопада 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
  5. ↑ 7th parliamentary term | Alfreds RUBIKS | MEPs | European Parliament. www.europarl.europa.eu (англ.) . Архів оригіналу за 25 травня 2021. Процитовано 25 травня 2021.

Посилання