Алтайська губернія

Алтайська губернія
Дата створення / заснування	17 (30) червня 1917
Країна	Російська імперія,  Російська республіка і  Російська СФРР
Столиця	Барнаул
Адміністративна одиниця	РСФРР Російська імперія Російська республіка
Кількість населення	1 655 000 осіб
Час/дата припинення існування	25 травня 1925
Площа	127 057 км²
Категорія мап на Вікісховищі	^d
Алтайська губернія у Вікісховищі

Алтайська губернія — губернія РРФСР, утворена 20 квітня 1917 з частини Томської губернії. Губерньке місто — Барнаул. Увійшла до складу Сибірського краю 25 травня 1925.[1]

Адміністративно-територіальний поділ

Спочатку поділялася на 5 повітів:

• Барнаульський повіт;
• Бійський повіт;
• Змеїногірський повіт;
• Каменський повіт;
• Славгородський повіт.

У 1918 створено Кара-Корумський (Горно-Алтайський) повіт.

У 1920 створено Бухтарминський повіт, а Славгородський передано до Омської губернії.

У 1921 Бухтарминський повіт передано до Семипалатинської губернії, а Каменський повіт — до Ново-Николаєвскої губернії.

У 1922 Змеїногорський повіт перейменовано у Рубцовський повіт; Гірсько-Алтайський повіт перетворено у Ойротську АО й виведено зі складу Алтайської губернії.

У 1924 усі повіти поділено на райони.[1]

Примітки

1. Административно-территориальное деление Сибири. Новосибирск: Западно-Сибирское книжное издательство. 1966. с. 220.

Джерела