Алоян Михайло Суренович

Михайло Алоян
Загальна інформація
Повне ім'я	Михайло Суренович Алоян
Громадянство	Росія
Народження	23 серпня 1988(1988-08-23) (36 років) Бамбакашат, Армавірський район^d, Вірменська РСР, СРСР
Проживання	Новосибірськ, Росія
Вагова категорія	легша
Стійка	шульга
Зріст	164
Професіональна кар'єра
Перший бій	11 травня 2017
Останній бій	22 липня 2021
Боїв	8
Перемог	7
Перемог нокаутом	1
Поразок	1
Нічиїх	0

Спортивні медалі
Представник  Росія
Бокс
Олімпійські ігри
Бронза	Лондон 2012	до 52 кг
Дискваліфікація	Ріо-де-Жанейро 2016	до 52 кг
Чемпіонати світу
Бронза	Мілан 2009	до 51 кг
Золото	Баку 2011	до 52 кг
Золото	Алмати 2013	до 52 кг
Кубок світу
Золото	Москва 2008	до 51 кг
Чемпіонат Європи
Золото	Москва 2010	до 51 кг
Універсіада
Срібло	Казань 2013	до 52 кг

Михайло Суренович Алоян (рос. Михаил Суренович Алоян (при народженні Міша Суренович Алоян); 23 серпня 1988) — російський професійний боксер вірменського походження, виступає у легшій вазі, призер Олімпійських ігор, чемпіон світу та Європи серед аматорів. За національністю єзид[1].

Аматорська кар'єра

2008 року на Кубку світу в категорії до 51 кг Міша Алоян став першим, здобувши перемоги над Вінченцо Пікарді (Італія) — 14-4 і Андрі Лаффіта (Куба) — 20-6.

На чемпіонаті світу 2009 здобув чотири перемоги і став бронзовим медалістом, програвши у півфіналі Нямбаярин Тегсцогт (Монголія) — 7-8.

На чемпіонаті Європи 2010 здобув чотири перемоги і став чемпіоном.

На чемпіонаті світу 2011 в категорі до 52 кг став чемпіоном.

• В 1/16 фіналу переміг Отенг Отенг (Ботсвана) — 18-5
• В 1/8 фіналу переміг Робейсі Раміреса (Куба) — 15-11
• У чвертьфіналі переміг Ельвіна Мамішзаде (Азербайджан) — 14-12
• У півфіналі переміг Роші Воррена (США) — 17-13
• У фіналі переміг Ендрю Селбі (Уельс) — 13-12

Олімпійські ігри 2012

• У другому раунді змагань переміг Саміра Брахімі (Алжир) — 14-9
• У чвертьфіналі переміг Хав'єра Сінтрона (Пуерто-Рико) — 23-13
• У півфіналі програв Нямбаярину Тегсцогту (Монголія) — 11-15

На Універсіаді 2013 Алоян здобув три перемоги, а у фіналі несподівано програв Енхделгер Хархуу (Монголія).

На чемпіонаті світу 2013 вдруге став чемпіоном.

• В 1/16 фіналу переміг Александра Александрова (Болгарія) — 3-0
• В 1/8 фіналу переміг Отенг Отенг (Ботсвана) — 3-0
• У чвертьфіналі переміг Шахрійора Ахмедова (Таджикистан) — 3-0
• У півфіналі переміг Чатчай Бутді (Таїланд) — 3-0
• У фіналі переміг Жасурбека Латіпова (Узбекистан) — 2-1

Олімпійські ігри 2016

• У другому раунді змагань переміг Елі Конкі (Франція) — 3-0
• У чвертьфіналі переміг Сейбера Авіла (Колумбія) — 3-0
• У півфіналі переміг Ху Цзяньгуань (Китай) — 3-0
• У фіналі програв Шахобідіну Зоїрову (Узбекистан) — 0-3

У грудні 2016 року Спортивний арбітражний суд ухвалив рішення позбавити Алояна олімпійської медалі через позитивну допінг-пробу, взяту під час змагань на Літніх Олімпійських іграх 2016.[2] У червні 2017 року Спортивний арбітражний суд відхилив апеляцію Алояна.[3]

Олімпіада	Дисципліна	Місце
Лондон 2012	до 52 кг	3
Ріо 2016	до 52 кг	2 (дискваліфікація)

Професіональна кар'єра

Після скандалу з допінгом дебютував у профібоксі 11 травня 2017 року.

У своєму третьому бою 9 грудня 2017 року проти нікарагуанського боксера Гермогенеза Кастільйо завоював вакантний титул інтерконтинентального чемпіона WBA у легшій вазі.

Взяв участь у 2-му сезоні Всесвітньої серії боксу і 13 жовтня 2018 року у чвертьфіналі турніру зазнав поразки за очками від чемпіона WBO південноафриканця Золані Тете.

Примітки

1. ЕЗИДЫ – ДОСТОЙНЫЕ ГРАЖДАНЕ АРМЕНИИ. Ноев Ковчег. Архів оригіналу за 2 грудня 2020. Процитовано 27.11.2021. (рос.)
2. Боксера Алояна лишили олимпийской медали из-за допинга. kp.ua (ru-RU) . Архів оригіналу за 15 червня 2021. Процитовано 11 грудня 2019.
3. «Шансов вернуть награду у Алояна нет». Газета.Ru (рос.). Архів оригіналу за 7 березня 2020. Процитовано 11 грудня 2019.

Посилання

• Досьє на sport.references.com [Архівовано 5 вересня 2017 у Wayback Machine.]
• Алоян Михайло Суренович(англ.) — статистика професійних боїв на сайті BoxRec
• Результати змагань на amateur-boxing.strefa [Архівовано 10 січня 2021 у Wayback Machine.]