uk %D0%90%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D1%83 %D0%9C%D0%B0%D1%80%D2%91%D1%96%D0%BB%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%BD

	Александру Марґіломан; рум. Alexandru Marghiloman
Прапор	Прем'єр-міністр Румунії
15 березня 1918 — 24 жовтня 1918
Попередник:	Александру Авереску
Спадкоємець:	Константін Коанде
Прапор	Міністр закордонних справ Румунії
1900 — 1901
Попередник:	Йон Лаговарі
Спадкоємець:	Димітріе Стурдза
Прапор	Міністр фінансів Румунії
? — ?
Попередник:	Теодор Росетті
Спадкоємець:	Еміль Костінеску
Народження:	27 січня 1854 або 26 січня 1854; Бузеу, Волоське князівство[d]
Смерть:	10 травня 1925 (71 рік); Бузеу, Румунське королівство
Країна:	Румунія
Релігія:	православна церква
Освіта:	Saint Sava Colleged
Ступінь:	доктор наук
Партія:	Conservative Partyd
Шлюб:	Elisa Brătianud
Автограф:
	Медіафайли у Вікісховищі

Александру Марґіломан (рум. Alexandru Marghiloman; *4 липня 1854, Бузеу — †10 травня 1925, Бузеу) — румунський консервативний політик. Протягом короткого часу (березень — листопад 1918) був прем'єр-міністром Румунії. Відіграв важливу роль під час Першої світової війни.

Біографія

Навчався в Державному університеті «Św. Sawy» в Бухаресті, а потім вивчав право в Парижі. Був обраний до парламенту в 1884, в уряд прийшов 1888.

Як член Консервативної партії, він підтримував співпрацю Румунського королівства з Німецькою імперією і Австро-Угорщиною в рамках Троїстого союзу.

Після початку окупації Бухареста німцями, Марґіломан залишився в місті як голова румунського Червоного Хреста. Виступав посередником між окупантами і місцевим населенням.

Політична кар'єра

На прохання короля Фердинанда І? Марґіломан зайняв пост прем'єр-міністра. Монарх сподівався, що політик зможе укласти мир з окупантами.

Після проведення переговорів Марґіломан підписав 7 травня 1918 мирний договір, більше відомий як Бухарестський мирний договір. Його умови були несприятливими для Румунського королівства. Після втрати популярності консервативних політиків в післявоєнному Румунському королівстві, Марґіломан пішов з політичного життя і помер у своєму рідному місті.

Також обіймав посаду Міністра сільського господарства, провадив успішну адвокатську практику.

Іменем Марґіломан названа кава (Kawy Marghilomana), приготована по-турецьки з ромом.

Бібліографія

Alexandru Marghiloman, Note politice, Volumul I, Editura Scripta, București, 1993
Alexandru Marghiloman, Note politice, Volumul II, Editura Scripta, București, 1994
Alexandru Marghiloman, Note politice, Volumul III, Editura Scripta, București, 1995
I.G. Duca, Memorii, Volumul I, Editura Expres, București, 1992
Titu Maiorescu,România, Războaiele balcanice și Cadrilaterul, Editura Machiavelli, București, 1995
Ioan Slavici, Amintiri. Închisorile mele. Lumea prin care am trecut, Editura Albatros, București, 1998
Ioan Scurtu, Gheorghe Buzatu, Istoria românilor în secolul XX, 1918—1948, Editura Paideia, București, 1999
Mircea Iosa, Traian Lungu, Viața politică în România 1899—1910, Editura politică, București, 1977
Titu Maiorescu, Viața politică a României sub domnia lui Carol I, Editura Humanitas, București, 1994
Ion Bulei, Sistemul politic al României moderne. Partidul Conservator, Editura politicâ, București, 1987
Ioan Adam, Panteon Regăsit. O galerie ilustrată a oamenilor politici români. Editura Gramar, București, 2000
Maria Magdalena Ioniță, Casa și familia Capsa în România modernă, Editura Publimpres, București, 200
Stelian Neagoe, Istoria guvernelor României de la începuturi — 1859 până în zilele noastre — 1995, Editura Machiavelli, București, 1995