|
Александер Фарнеруд
Александер Фарнеруд (швед. Alexander Farnerud, нар. 1 травня 1984, Ландскруна) — шведський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. Виступав, зокрема, за клуби «Штутгарт», з яким був чемпіоном Німеччини, та «Торіно», а також національну збірну Швеції. Клубна кар'єраНародився 1 травня 1984 року в місті Ландскруна. Вихованець футбольної школи клубу «Ландскруна БоІС». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 2001 року в основній команді того ж клубу. У той час «Ландскруна» грала у Супереттан, другому дивізіоні шведського футболу. З клубом Фарнеруд зумів піднятися до Аллсвенскан на сезон 2002. Півзахисник відразу забив в одній зі своїх перших ігор на найвищому рівні у грі проти чинного на той час чемпіона «Гаммарбю» і допоміг їй виграти 2:1. В результаті команді вдалося зберегти місце у вищому дивізіоні і Александер справив велике враження як у тому сезоні, так і в майбутньому, тому отримав виклик у національну збірну Швеції та зацікавлення від іноземних команд. Всього Фарнеруд провів 75 матчів чемпіонату за «Ландскруну» і забив тринадцять разів. Після успішного виступу в «Ландскруні» Александер Фарнеруд перейшов у французький «Страсбур» у листопаді 2003 року, наприкінці шведського сезону, і став виступати разом із своїм братом Понтусом. Александер дебютував за страсбурзький клуб 14 січня в матчі проти «Генгама» (3:2), вийшовши на поле на 75-й хвилині замість Іва Дероффа. Проте зіграти разом із братом Александеру не вдалося, оскільки Понтус був замінений на 60-й хвилині того матчу[1]. Втім швидко обидва брати стали гравцями основи[2][3]. Найбільшого успіху Александер Фарнеруд досяг у складі «Страсбурга» в сезоні 2004/05, коли брат вже покинув команду. Того сезону клуб дійшов до фіналу Кубка французької ліги. «Страсбур» зумів виграти цей матч у «Кана» з рахунком 2:1, завдяки чому Фарнеруд виграв свій перший трофей у кар'єрі. Сезон 2005/06 став останнім, в якому шведський півзахисник грав за «Страсбур». Однак клуб не зміг зберегти собі місце в Лізі 1, оскільки вони фінішували дев'ятнадцятими, тому Фарнеруд пішов у кінці того сезону. Всього швед забив шість голів у 81 грі за французів. Влітку 2006 року Фарнеруд перейшов до клубу німецької Бундесліги «Штутгарта» за суму близько 2,6 мільйона євро, уклавши контракт на чотири роки[4]. Однак йому не вдалося багато пограти в клубі з Баден-Вюртемберга через конкуренцію з такими зірковими гравцями, як Томас Гітцльшпергер, Павел Пардо та Роберто Гільберт. Так у сезоні 2006/07, коли «Штутгарт» став чемпіоном Німеччини, він зіграв лише дев'ять ігор[5]. Наступного сезону Фарнеруд теж не зміг вразити тренера Арміна Фе, провівши лише 11 ігор чемпіонату. Йому навіть довелося пограти деякий час у другій команді «Штутгарта». Саме тому він покинув «Штутгарт» наприкінці сезону 2007/08. Йому жодного разу не вдалося забити у двадцяти матчах чемпіонату за клуб. 8 липня 2008 року Фарнеруд підписав контракт із клубом данської Суперліги «Брондбю»[6]. Він грав в основі у півзахисті з голландцем Ремко ван дер Шафом і данцем Мікаелем Крон-Делі, провівши два з половиною сезони. 18 січня 2011 року він перейшов до швейцарського «Янг Бойза», уклавши контракт до 2014 року[7]. Він дебютував у Суперлізі 13 лютого в грі проти «Цюриха» (4:2)[8], а 16 квітня він забив перший гол, відзначившись дублем у грі проти «Беллінцони» (4:0)[9]. Всього провів у команді два з половиною сезони, відігравши 104 гри в усіх турнірах, в яких забив 25 ігор. 18 червня 2013 року Фарнеруд підписав трирічний контракт з італійським «Торіно», яке заплатило за гравця 1,8 мільйона євро[10][11]. Він дебютував за клуб 17 серпня в матчі Кубка Італії проти «Пескари» (1:2), а 20 жовтня забив свій перший гол у Серії А, відкривши рахунок у домашній грі з міланським «Інтернаціонале» (3:3)[12]. У перші два сезони швед стабільно виходив на поле, але у сезоні 2015/16 провів лише п'ять матчів, тому по його завершенні покинув клуб. 9 серпня 2016 року Фарнеруд повернувся на батьківщину, підписавши довгострокову угоду з «Геккеном»[13]. Тут він одразу став основним гравцем, але наступного літа отримав травму коліна і в листопаді 2017 року клуб і гравець вирішили розірвати контракт[14]. Провівши майже рік без клубу, 21 жовтня 2018 року Фарнеруд підписав однорічний контракт з «Гельсінгборгом» з опцією продовження ще на два сезони[15]. У Аллсвенскан 2019 року він провів 19 ігор і забив 2 голи, і наприкінці року знову став вільним агентом, оскільки клуб вирішив не продовжувати його контракт, що закінчувався. У травні 2020 року він приєднався до «Гетеборга», де його брат Понтус Фарнеруд був спортивним директором[16]. Він забив переможний гол у фіналі Кубка Швеції 2020 року, коли «Гетеборг» переміг «Мальме» з рахунком 2:1 у овертаймі[17]. Наприкінці року його контракт, що закінчувався, не був продовжений[18]. У липні 2021 року Фарнеруд підписав однорічний контракт із «К'яссо» з швейцарського третього дивізіону[19][20]. Провівши там один сезон, він оголосив про завершення професійної кар'єри у червні 2022 року, зігравши за клуб 14 ігор і забивши 1 гол[21]. У сезоні 2023/24 став помічником головного тренера аматорського німецького клубу «Ехтердінген» з ліги Вюртемберга, де паралельно став і виходити на поле як гравець[22]. Виступи за збірні1999 року дебютував у складі юнацької збірної Швеції (U-16), загалом на юнацькому рівні взяв участь у 27 іграх, відзначившись 12 забитими голами. Протягом 2002—2006 років залучався до складу молодіжної збірної Швеції, з якою брав участь у молодіжному чемпіонаті Європи 2004 року в Німеччині, де шведи посли 4 місце. Всього на молодіжному рівні зіграв у 35 офіційних матчах, забив 12 голів. 16 лютого 2003 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Швеції в грі Кубка короля Таїланду[en] проти Катару (3:2). Через чотири дні на тому ж турнірі він забив свій перший гол, допомігши розгромити Таїланд з рахунком 4:1. Ще за два дні Фарнеруд зіграв і у фіналі проти Північної Кореї, де шведи виграли 4:0 і здобули кубок[23][24]. Надалі йому довелося чекати більше двох років свого наступного виступу за збірну, коли 8 червня 2005 року вийшов на заміну замість Мікаеля Нільссона на 78-й хвилині гри проти Норвегії (2:3). Потім його знову тривалий час більше не викликали до збірної. Однак у 2009 році він повернувся в заявку, коли в січні 2009 року зіграв свій п'ятий міжнародний матч, коли команда, що складалась в основному з гравців північноєвропейських країн, зустрілася зі збірною США (2:3). Після ще однієї гри через кілька днів, він зіграв ще два матчі за збірну в подібній ситуації на початку 2010 року. 21 березня 2015 року, після більш ніж п'яти років відсутності, тренер Ерік Гамрен викликав Фарнеруда на відбірковий матч на Євро-2016 проти Молдови та товариський матч з Іраном. Зрештою, однак, йому довелося покинути команду через травму, і його замінив Маркус Роден, а Фарнеруд за збірну більше не грав. Загалом протягом кар'єри в національній команді, яка тривала 8 років, провів у її формі 8 матчів, забивши 2 голи. Статистика виступівСтатистика клубних виступів
Статистика виступів за збірну Статистика матчів і голів за збірну —
 Швеція
Титули і досягнення
Примітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
