Алвару Куньял
А́лвару Баррейрі́ньяш Кунья́л (порт. Álvaro Barreirinhas Cunhal; нар. 10 листопада 1913, Коїмбра — помер 13 червня 2005, Лісабон) — португальський політичний діяч, письменник, один з основних опозиціонерів до диктаторського режиму Нової держави. Все своє життя присвятив комуністичній ідеї. Протягом 31 року очолював Комуністичну партію Португалії, будучи її 2-м генеральним секретарем з 1961 по 1992 рік. БіографіяЮні рокиАлвару Куньял народився в Коїмбрі (муніципальна громада Се-Нова), син Авеліну Енрікеша да Кошти Куньяла, юриста, лібераліста і республіканця, за походженням з Сеї, і Мерседеш Феррейри Сімойш Баррейріньяш Куньял, переконаної католички. Дитинство Алвару пройшло в Сеї, де він почав ходити до початкової школи. Проте навчання в початковій школі Сеї тривало не довго — батько забрав його зі школи, сказавши, що «не хоче, щоб його дитина навчалася в школі з авторитарною вчителької-дівчинкою з п'ятьма очима»[3]. У віці 11 років Алвару разом з сім'єю переїхали до Лісабона, де здобув середню освіту в Ліцеї Камоенса. Згодом всупив на юридичний факультет Лісабонського університету, де і розпочав свою революційну діяльність. У 1931 році, у віці сімнадцяти років, вступає в ряди Комуністичної партії Португалії (PCP), а також стає членом Ліги друзів Радянського Союзу (порт. Liga dos Amigos da URSS). У 1934 році був обраний представником студентів у сенаті Лісабонського університету. У 1935 році був обраний генеральним секретарем Федерації комуністичної молоді (порт. Federação das Juventudes Comunistas). У 1935 році, після візиту до Радянського Союзу, був обраний до Центрального Комітету Комуністичної партії Португалії. Протягом декади 1930-х років Алвару Куньял працював у різних газетах і журналах, таких як Seara Nova, O Diabo, а також у підпільних виданнях Комуністичної партії Португалії — Avante і O Militante, де опублікував різні статті про політичну й ідеологічну інтервенцію. У 1940 році Алвару Куньял у супроводі поліції представив свою тезу (дипломну роботу) на юридичному факультеті. Темою цієї роботи стала Легалізації абортів, — дуже малозвичайне питання для тих часів. Не зважаючи на досить несприятливі політичні умови, а в католицькій Португалії часів диктатури аборти були заборонені, Алвару Куньял отримав класифікацію у 16 балів (з максимально можливих 20-ти). Опозиція Новій державіЗа свої комуністичні погляди і їх непохитність, а також за опозицію режиму Нової держави, був ув'язнений у 1937, 1940 і 1949—1960 роках, — на загал «відсидів» 13 років, 8 з яких провів у повній ізоляції. 3 січня 1960 року, Алвару Куньял разом з іншими товаришами (усі були видатними членами Комуністичної партії Португалії), реалізували знамениту втечу з Пеніша, яка стала можливою завдяки ретельному плануванню і чіткій координації між зовнішньою та внутрішньою сторонами в'язниці. Подальше перебування в Португалії Алвару Куньяла загрожувало його свободі, тому у 1962 році Комуністична партія Португалії посилає його за кордон, спочатку до Москви, а потім до Парижа. Замінивши Бенту Антоніу Гонсалвіша, займав посаду генерального секретаря Комуністичної партії Португалії з 1961 по 1992 рік, коли новим головою партії став Карлуш Карвальяш. У 1968 році Алвару Куньял головував на Конференції комуністичних партій Західної Європи, що свідчить про його впливовість і визнання, які вже тоді мав у міжнародному комуністичному русі. Під час цієї зустрічі виступив одним із найрішучіших прихильників вторгнення у на той час Чехословаччину танків країн-членів Варшавського договору, що відбулося у тому ж році. Після Революції гвоздикПовернувся до Португалії за кілька днів після революційних подій 25 квітня 1974 року. Був міністром I, II, III та IV тимчасових у післяреволюційних період урядів, а також депутатом Асамблеї Республіки з 1975 по 1992 рік. З 1982 року і протягом 10 років був членом Державної Ради, залишивши цю посаду, коли склав повноваження генерального секретаря КПП у 1992 році. Крім керівництва партією, писав романи і був художником. Писав під псевдонімом Мануел Тьяґу (Manuel Tiago), в якому «зізнався» лише в 1995 році. Картини Куньяла неодноразово виставлялись не тільки в Португалії, а й за кордоном[5]. В останні роки життя хворів на глаукому, в результаті чого став сліпим. Помер 13 червня 2005 року[6], у Лісабоні, у віці 91 року. Одним з перших в Португалії після смерті Куньяла відгукнувся колишній президент Республіки соціаліст Маріу Суаріш, який назвав Куньяла «великим борцем з фашизмом, все життя якого заслуговує захоплення». Соареш також заявив, що лідер португальських комуністів зіграв видатну роль у процесі переходу Португалії від диктатури до демократії[5]. На похорон Алвару Куньяла, що відбувся 15 червня, прийшло близько 250 тис. чоловік. За його ж бажанням, тіло було кремовано. Залишив після себе дочку, Ану Куньял, яка народилася 25 грудня 1960 року від Ізаури Марії Морейри. У пам'яті багатьох Алвару Куньял залишився революціонером, який ніколи не зрадив своїм ідеалам. Праці й літературна творчість
Алвару Куньял написав багато романів і оповідань під псевдонімом Мануела Тьягу. Серед його найвідоміших літературних праць виділяють:
Як художник, був автором обкладинок деяких книжок, зокрема першого видання Esteiros за авторства Соейру Перейри Гомеша. Видав також власну збірку Desenhos da Prisão — I і II (укр. Тюремні малюнки), Лісабон, видавництво «Avante!». Як перекладач, Алвару Куньял відзначився завдяки перекладу відомої праці Вільяма Шекспіра Король Лір, Лісабон, видавництво «Caminho», 2002 (1-е видання цієї версії). ISBN 972-21-1485-9. Перша публікація цього перекладу була частиною тому збірки Праці Шекспіра[14], містила п'єси Ромео і Джульєта, за перекладом Луїша Соузи Ребелу, і Сон у літню ніч, за перекладом Марії да Саудаде Кортезау. Власне переклад Алвару Куньял зробив, перебуваючи у лісабонській в'язниці з 1953 по 1955 рік[15]. У цей час Алвару Куньял використовував псевдонім Марія Мануела Серпа (порт. Maria Manuela Serpa). Див. такожПраці в інтернеті
Примітки
Посилання
Література
|