Акраб[8] (Бета Скорпіона, β Скорпіона, позначення β Sco) — зоряна система у південному зодіакальномусузір'їСкорпіона, що складається з 6 зір. Система має власну назву Акраб, яка однак офіційно позначає лише компонент β Sco Aa за рішенням Міжнародного астрономічного союзу.
Компоненти
При спостереженні через малий телескоп, Бета Скорпіона спостерігається як подвійна зоря з відстанню між двома компонентами у 13,5 кутових секунди та спільною видимою зоряною величиною +2,50. Ця пара яка має позначення β¹ Sco та β² Sco, формує верхівку ієрархії шести компонентів системи.
β¹ Sco, яскравіша з пари, сама складається з двох компонентів, β Sco A та β Sco B, які обертаються на кутовій відстані у 3,9 кутових секунди з орбітальним періодом 610 років. β Скорпіона A є спектроскопічною подвійною зорею, два компоненти якої мають позначення β Скорпіона Aa (яка власне і має назву Акраб[9]) та β Скорпіона Ab. Вони відділені 1,42 мілліарсекунд та мають орбітальний період у 6,82 дні[10].
β² Скорпіона також має два компоненти, позначені β Скорпіона C та β Скорпіона E, які обертаються з кутовим розділенням у 0,1328 кутових секунди та орбітальним періодом 39 років. β Скорпіона E є спектроскопічною подвійною зорею з компонентами, позначеними β Скорпіона Ea та β Скорпіона Eb, з орбітальним періодом 10,7 днів.
Компонент β Скорпіона D є непов'язана зоря сьомої зоряної величини HD 144273, на відстані 520"[11]. Але деякі автори називають компонент Aa компонентом D[12].
Науковцями також був запропонований компаньйон до зорі β Sco B, з позначенням β Скорпіона G, для компенсації відсутньої маси у системі, але докази його існування не знайдені[7]. Позначення β Скорпіона F стосується теоретичного компаньйона до компонента E[12].
Номенклатура
β Scorpii — позначення Байєра для системи; β¹ та β² Scorpii — двох видимих компонентів. Позначення підкомпонентів — β Scorpii A, Aa, Ab, B, C, E, Ea та Eb — відповідають усталеним позначенням, які використовує «Вашингтонський каталог зоряних систем» (Washington Multiplicity Catalog, WMC) для зоряних систем і прийняті МАС (IAU).[13]
Українська назва зорі — Акраб[14] походить від арабської назви сузір'я (араб.العقرب — скорпіон), інша назва Граффіас[джерело?] (англ.Graffias[15][16][17]), яку вона ділить із Ксі Скорпіона.
У 2016 році Міжнародний астрономічний союз створив Робочу групу з назв зір (WGSN)[18] для каталогізації та стандартизації власних назв зір. Група постановила, що у зоряних системах власна назва зорі повинна відноситись лише до найбільш яскравої зорі системи за видимою зоряною величиною[19]. Група затвердила назву Акраб для компонента β Sco Aa 21 серпня 2016 року, і це відображено у Каталозі назв зір МАС.[9]
Зоря була відома китайцям як 房宿四 (Четверта зоря Кімнати).
Характеристики
Система β Скорпіона є кінематичним членом підгрупи Верхнього Скорпіона зоряної асоціації Скорпіона-Центавра, яка складається з тисяч молодих зір з середнім віком 11 млн.років і розташована на відстані 470 світлових років (145 парсеків) від Землі. Аналіз β1 Скорпіона як однієї зорі дав вік 9-12 млн.років[20], але аналіз системи β Скорпіона дозволяє припустити вік бл.6 млн.років.[7]
Два головні компоненти β Скорпіона А є найбільш масивними зорями системи, з масами 15 M☉ та 10 M☉ відповідно. Комбінований спектральний клас системи B1 V. Індивідуальні спектральні класи зір чітко визначити неможливо, але вони оцінюються як B0,5 та B1,5. Компонент Aa еволюціонує трохи вбік від головної послідовності нульового віку і його клас світності оцінюється посередині між субгігантом (IV) та головною послідовністю (V). Компонент Ab має клас світності головної послідовності, температуру 26 400 K та світність у 7 900 світностей Сонця.
Компонент B у більш ніж 20 разів тьмяніший за комбіновану світність зір компонента A і його чіткий спектральний клас не визначений. Його маса оцінюється у ~8 M☉.[12]
Компонент C має клас B2 V та масу 8 M☉. Його ефективна температура поверхні становить 24 000 K, радіус — 2,9 радіусів Сонця, а болометрична світність — 3 200 світностей Сонця.
Компонент E має температуру 13 000 K, радіус 2,4 радіуси Сонця та світність 126 сонячних. Ця зоря є хімічно пекулярною, з високим вмістом мангану та стронцію. Припускається, що вона може бути ртутно-мангановою зорею (HgMn), але вміст інших металів неочікувано низький.[7]
Бета Скорпіона розташована на 1,01° від екліптики і може затемнюватись Місяцем і, дуже зрідка, планетами Сонячної системи. Останнє покриття зорі планетою (Юпітером) було 13 травня 1971 року.[21]
↑ абHoffleit, D.; Warren Jr., W. H. (1991). Entry for HR 2491. Bright Star Catalogue, 5th Revised Ed. (Preliminary Version). CDS. Архів оригіналу за 2 липня 2017. Процитовано 6 вересня 2017. ID V/50 [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.].
↑ абвгJohnson, H. L. та ін. (1966), UBVRIJKL photometry of the bright stars, Communications of the Lunar and Planetary Laboratory, 4 (99): 99, Bibcode:1966CoLPL...4...99J
↑Evans, D. S. (June 20–24, 1966), Batten, Alan Henry; Heard, John Frederick (ред.), The Revision of the General Catalogue of Radial Velocities, Determination of Radial Velocities and their Applications, University of Toronto: International Astronomical Union, 30: 57, Bibcode:1967IAUS...30...57E
↑ абвгCatanzaro, G. (2010). First spectroscopic analysis of β Scorpii C and β Scorpii E. Discovery of a new Hg Mn star in the multiple system β Scorpii. Astronomy and Astrophysics. 509: A21. Bibcode:2010A&A...509A..21C. doi:10.1051/0004-6361/200913332.
↑Mason, Brian D.; Hartkopf, William I.; Tokovinin, Andrei (September 2010), Binary Star Orbits. IV. Orbits of 18 Southern Interferometric Pairs, The Astronomical Journal, 140 (3): 735—743, Bibcode:2010AJ....140..735M, doi:10.1088/0004-6256/140/3/735
↑Hessman, F. V.; Dhillon, V. S.; Winget, D. E.; Schreiber, M. R.; Horne, K.; Marsh, T. R.; Guenther, E.; Schwope, A.; Heber, U. (2010). On the naming convention used for multiple star systems and extrasolar planets. arXiv:1012.0707 [astro-ph.SR].
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 15 жовтня 2018. Процитовано 6 вересня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Bartholdi, P.; Owen, F. (1972). The Occultation of Beta Scorpii by Jupiter and Io. II. Io. Astronomical Journal. 77: 60—65. Bibcode:1972AJ.....77...60B.
