Адміністративно-територіальний устрій Чукотського автономного округу

Адміністративно-територіальний поділ Чукотського АО


Сучасний адміністративний поділ

До складу Чукотського автономного округу входять 3 міста (Анадир, Білібіно, Певек), 15 селищ міського типу, 45 сільських населених пунктів, 6 районів.

№ на
карті 		Українська назва Чукотська назва Код ЗКАТУ Населення (2010),
тис. осіб 		Територія,
тис. км² 		Густота,
ос./км² 		Адміністративний
центр
Анадир Кагыргын 77 401 000 000 11,7
1 Анадирський район Кагыргын район 77 203 000 000 6,6 287,9 0,03 Угольні Копі
2 Білібінський район 77 209 000 000 7,7 174,7 0,05 Білібіно
3 Іультинський район Ивылтин район 77 215 000 000 3,9 143,6 0,04 Егвекінот
4 Провіденський район Урэлӄуйым район 77 220 000 000 4,2 27,4 0,16 Проведіння
5 Чаунський район Чаан район 77 230 000 000 5,3 59,4 0,10 Певек
6 Чукотський район Чукоткакэн район 77 233 000 000 4,6 30,7 0,15 Лаврентія

Історія

до 1930 року

До 1888 року Чукотка адміністративно входила до складу Гіжигінського повіту Приморської області.

У 1888 році був заснований Анадирський округ Приморської області (центр — село Ново-Маріїнське).[1]

1930—1953 роки. Чукотський НО Далекосхідного (Хабаровського) краю

Чукотський національний округ (центр — Чукотська культбаза, Губа Святого Лаврентія, тимчасово) у складі Далекосхідного краю був утворений 10 грудня 1930 року постановою Президії ВЦВК РРФСР «Про організацію національних об'єднань в районах розселення малих народностей Півночі». До складу округу були включені Анадирський і Чукотський райони Камчатського округу Далекосхідного краю, територія Східної тундри з кордоном по правому березі річки Алазеї і Західної тундри, райони середньої та нижньої течії ріки Омолона з Якутської АРСР.[2] Округ ділився на 6 районів:

  • Анадирський (центр — селище Анадир)
  • Східної Тундри (центр — Острівне)
  • Західної Тундри (центр — Нижньоколимськ)
  • Марковський (центр — Марково)
  • Чаунський (центр — в районі Чаунської губи (нині — Певек))[3]
  • Чукотський (центр — Чукотська культбаза, Губа Святого Лаврентія)

10 травня 1931 року Постановою ВЦВК РРФСР район Західної Тундри був переданий до складу Якутській АССР. Влітку того ж року[4] центр Чукотського НО був перенесений у селище Анадир.[5]

22 липня 1934 року постановою Президії ВЦВК «Про новий адміністративний поділ Далекосхідного краю» Чукотський національний округ був включений до складу Камчатської області Далекосхідного (з 1938 року — Хабаровського) краю.

18 травня 1951 року Чукотський національний округ був виділений зі складу Камчатської області і переданий у безпосереднє підпорядкування Хабаровському краю.[6]

2 грудня 1953 року указом Президії Верховної Ради «Про утворення районів у складі Хабаровського краю» був утворений Іультинський район.[7]

1953—1992 роки. Чукотський НО (АО) Магаданської області

3 грудня 1953 року Указом Президії Верховної ради СРСР Чукотський національний округ був переданий з Хабаровського краю до складу новоствореної Магаданської області.

25 квітня 1957 року були утворені шляхом розукрупнення Чукотського району — Провіденський район, шляхом розукрупнення Анадирського району — Беринговський район.[8][9][10]

3 червня 1960 року був скасований Марківський район.

2 серпня 1961 року Східно-Тундровський район був перейменований в Білібінський район; його центр перенесено з Анюйська в Білібіно.[8]

27 грудня 1973 року був утворений Шмідтовський район (центр — селище Мис Шмідта).[8]

20 листопада 1980 року законом РРФСР «Про автономні округи РРФСР» відповідно до Конституцією СРСР 1977 року Чукотський національний округ був перетворений в автономний округ.[11]

з 1992 року. Чукотський АО

17 червня 1992 року Чукотський автономний округ Законом РФ № 3056-1 був виділений зі складу Магаданської області і став самостійним суб'єктом РФ.[12]

30 травня 2008 року законом Чукотського автономного округу № 40-ОЗ Шмідтовський та Іультинський райони були об'єднані у Восточний район (центр — селище Егвекінот); законом Чукотського автономного округу № 41-ОЗ Анадирський і Беринговський райони були об'єднані в Центральний район (центр — селище Угольні Копі).[13][14]

18 листопада 2008 року законом Чукотського автономного округу № 145-ОЗ Центральний район був перейменований в Анадирський район; законом Чукотського автономного округу № 146-ОЗ Восточний район був перейменований в Іультинський район.[15]

Нині АТП Чукотського автономного округу має такий вигляд:

Район Центр Сільські і міські поселення
Анадир
Анадирський смт Угольні Копі Ваєгі, Канчалан, Краснєно, Ламутське, Марково, Снєжне, Усть-Бєлая, Чуванське, Алькатваам, Мейнипільгино, Хатирка; Угольні Копі, Беринговський
Білібінський місто Білібіно Анюйськ, Ілірней, Кепервєєм, Омолон, Острівне; Білібіно
Іультинський смт Егвекінот Амгуема, Біллінгс, Ванкарем, Конергіно, Нутепельмен, Риркайпій, Уелькаль; Егвекінот, Мис Шмідта
Провіденський смт Проведіння Нове Чапліно, Нунлігран, Сіренікі, Енмелен, Янракиннот; Проведіння
Чаунський місто Певек Айон, Риткучі, Янранай; Певек
Чукотський село Лаврентія Інчоун, Лаврентія, Лоріно, Нешкан, Уелєн, Енурміно[16][17]

Примітки

  1. ↑ Малий енциклопедичний словник Брокгауза і Ефрона. Яндекс-словари. Процитовано 6 серпня 2009. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=404 (довідка)[недоступне посилання з червня 2019]
  2. ↑ Постановление ВЦИК от 10.12.1930 «Об организации национальных объединений в районах расселения малых народностей Севера». BestPravo.com Законодательство России. Архів оригіналу за 09.08.2016. Процитовано 26 липня 2009.
  3. ↑ за іншими даним [Архівовано 30 грудня 2013 у Wayback Machine.] район утворений 10 липня 1933 року
  4. ↑ за іншими даним [Архівовано 27 вересня 2007 у Wayback Machine.] в 1932 році
  5. ↑ Довідка про історію прокуратури Чукотського автономного округу. Офіційний сайт Прокуратури Чукотського АО. Процитовано 18 серпня 2009. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=404 (довідка)[недоступне посилання з лютого 2019]
  6. ↑ К 55-летию Магаданской области «Колымский лёд»: север после Дальстроя
  7. ↑ Литвинова Н. (2008)
  8. ↑ а б в Зеленская Г. Ю. (25 липня 2008). З історії освіти Магаданської області. Архівний відділ Адміністрації Магаданської області. Архів оригіналу за 29 лютого 2012. Процитовано 18 серпня 2009.
  9. ↑ Провіденський районний суд Чукотського автономного округу. ГАС «Правосудие». Архів оригіналу за 5 червня 2012. Процитовано 18 серпня 2009.
  10. ↑ Беринговський районний суд Чукотського автономного округу. ГАС «Правосудие». Архів оригіналу за 29 лютого 2012. Процитовано 18 серпня 2009.
  11. ↑ Закон РСФСР «Об автономных округах РСФСР» от 20 ноября 1980 года. Бесплатная правовая документация: право, законы России. Архів оригіналу за 29 лютого 2012. Процитовано 16 серпня 2009.
  12. ↑ Чукотский АО. Региональные проекты. Архів оригіналу за 11 липня 2010. Процитовано 14 серпня 2009.
  13. ↑ Закон Чукотского автономного округа от 30 мая 2008 г. № 40-ОЗ «О преобразовании муниципальных образований Иультинский муниципальный район и Шмидтовский муниципальный район и о внесении изменений в отдельные законодательные акты Чукотского автономного округа». Система ГАРАНТ. Архів оригіналу за 29 лютого 2012. Процитовано 18 серпня 2009.
  14. ↑ Закон Чукотского автономного округа от 30 мая 2008 г. № 41-ОЗ «О преобразовании муниципальных образований Анадырский муниципальный район и Беринговский муниципальный район и о внесении изменений в отдельные законодательные акты Чукотского автономного округа». Система ГАРАНТ. Архів оригіналу за 29 лютого 2012. Процитовано 18 серпня 2009.
  15. ↑ Закон Чукотского автономного округа от 30.05.2008 № 41-ОЗ (ред. от 18.11.2008) «О преобразовании муниципальных образований Анадырский муниципальный район и Беринговский муниципальный район и о внесении изменений в отдельные законодательные акты Чукотского автономного округа». Региональное законодательство. Архів оригіналу за 29.02.2012. Процитовано 18 серпня 2009. [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  16. ↑ МРИ ФНС № 1 по Чукотскому АО. Архів оригіналу за 9 лютого 2007. Процитовано 18 серпня 2009. [Архівовано 2007-02-09 у Wayback Machine.]
  17. ↑ МРИ ФНС № 2 по Чукотскому АО. Архів оригіналу за 29 лютого 2012. Процитовано 18 серпня 2009. [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]

Література

Посилання