Адамова голова

Адамова голова, комбінація кісток та черепа, використовується як символічне позначення отрути, загрози чи смерті

Адамова голова (голова Адама, мертва голова (нім. Totenkopf), череп з кістками) — символічне зображення людського черепа з двома перехрещеними навхрест кістками. Зазвичай служить для символізації смерті або безстрашності перед нею (переважно на означення жорстокості та смертоносності військового підрозділу), іноді, у окремих державах Західного світу, швидкоплинності людського життя та матеріального світу у порівнянні з духовними цінностями. Також є символом піратства (Веселий Роджер), небезпеки, токсичності.

Походження символу

Символ черепа з кістками має давнє походження, зокрема присутній на середньовічних зображеннях «Танку смерті». Принаймні з XII століття використовувався на воєнних прапорах і знаках розрізнення як попередження про жорстокість підрозділу, що його демонстрував. Надалі був сильно пов'язаний з піратством. В сучасному вигляді сформувався у гусарських підрозділах війська Пруссії.

У військовій справі

Вперше, за часів Фрідріха II, був екіпірований 5-м гусарським полком під час війни за австрійську спадщину[1]. Згідно легенди символ походить з мотивів орнаменту савану отриманого під час пограбування єдного з монастирів Сілезії[2]. Окрім цього, існують додаткові пояснення. Зокрема, символ пов'язується з військовим одягом пандурів та гайдамаків. Головною була те, що фрідериціанські гусари мали робити високий і непохитний враження, тому символ черепа став знаком військового авангардизму.[3] Опісля реорганізації 1808-го року Totenkopf був відзнакою 1-го[de] та 2-го[de] Лейб-гусарських полків. Надалі, під час Війни п'ятої коаліції, символ також набув поширення у 17-му гусарському полку Брауншвейгу. У XX столітті, за часів Третього Рейху, використання символу поновив Юліус Шрек. Зокрема його викоистовували підрозділи «Мертва голова».

В Україні

За часів Української революції прапор та емблеми з черепом використовували махновці[4] та Чорні запорожці командуючий яких, Петро Дяченко, під час Першої світової війни очолював «батальйон смерті»[ru][5]. В емблемах подібних підрозділів РІА замість кісток зображалися мечі[6]. У 2000-х прапор на кшталт підрозділу Дяченка отримала 72-га ОМБр[7].

В інших підрозділах

Див. також

Примітки

  1. ↑ Stuart Reid Frederick the Great's Allies 1756–63. Osprey Publishing. ISBN 978-1849081771 (англ.)
  2. ↑ Фред Функен, Лилиан Функен «Франция — Великобритания — Пруссия: Кавалерия — Артиллерия.» Астрель 2003 150 с. (58—74 с.) ISBN 5-17-017156-0 (рос.)
  3. ↑ Ruda, Adrian (2023). Der Totenkopf als Motiv. Eine historisch-kulturanthropologische Analyse zwischen Militär und Moden (нім.). Köln: Böhlau/Brill. ISBN 9783412528904.
  4. ↑ Акунов В. «Смертию смерть поправ» Череп и кости в русской военной символике // Рейтар. 2003. № 1. С.235-244. (рос.). Архів оригіналу за 29 листопада 2018. Процитовано 28 листопада 2018. [Архівовано 2018-11-29 у Wayback Machine.]
  5. ↑ Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921) Книга I. — К. : Темпора, 2007 (152 с.) ISBN 966-8201-26-4
  6. ↑ Части смерти в Русской Армии 1917 (рос.). Архів оригіналу за 6 лютого 2010. Процитовано 28 листопада 2018. [Архівовано 2010-02-06 у Wayback Machine.]
  7. ↑ Славетній бригаді «Чорні запорожці» вручили новий стяг. Архів оригіналу за 29 листопада 2018. Процитовано 28 листопада 2018.