Агейкін Григорій Петрович

Агейкін Григорій Петрович
Народився1 грудня 1924(1924-12-01)
Кочкурово, Саранський повіт, Пензенська губернія, РСФРР, СРСР
Помер1 грудня 2007(2007-12-01) (83 роки)
Країна СРСР
 Росія
Діяльністьписьменник
Alma materМордовський державний університет імені М. П. Огарьова
Мова творівросійська
Роки активностіз 1937
Жанрпроза, поезія
Нагороди
орден Червоного Прапора орден Вітчизняної війни II ступеня

Григорій Петрович Агейкін (1 грудня 1924, Кочкурово, Кочкуровський район Мордовської автономної області — 1 грудня 2007) — ерзянський поет, письменник, журналіст. Редактор журналу «Пионерэнь вайгель».

Життєпис

Григорій Агейкін народився 1 грудня 1924 року в селі Кочкурово (нині — центр Кочкуровського району) Мордовії). Друга дитина в селянській родині[1]. Під час навчання в школі особливо старанно займався мордовською мовою, у 6-у класі написав перші вірші, які друкувалися в шкільній газеті; під час однієї із зустрічей з письменником Іллею Кривошеєвим навіть отримав схвалення від нього за прагнення до творчості. Вірші Григорія незабаром були опубліковані в газеті «Сятко».[2]

У 1941 році Агейкин мобілізований до сталінського війська, брав участь у Міжсоюзницькій німецько-московській війні (1941-1945). Служив у диверсійних загонах, брав участь у боях у Смоленській області, в Україні та Білорусії, Молдові, Румунії, Болгарії (кавалер ордена Червоного Прапора і ордена Вітчизняної війни II ступеня).[3]

У квітні 1947 року повернувся на Батьківщину. Закінчив партійну школу і Мордовський державний університет, філологічний факультет. Працював у газетах «Советская Мордовия» і «Эрзянь комуна», також був редактором журналу «Пионерэнь вайґель» («Голос піонера») і завдяки цьому почав писати твори для дітей.

В газеті, де редактором був Агейкін, публікувалися майбутні знамениті письменники Мордовії: Артур Моро, Анатолій Лук'янов і Євґеній Пятаєв. Незабаром усі три часописи були об'єднані в одне видання «Советская Мордовия», де публікувалися статті і твори ерзянською, мокшанською та російською мовами, проте у зв'язку з обуренням співробітників і кореспондентів газета «Эрзянь комуна» була відновлена під назвою «Эрзянь правда», де і продовжив роботу Григорій Агейкін.

До своєї смерті Агейкін пропрацював в «Эрзянь правда», опублікувавши багато творів. Відомий як автор оповідань та віршів для дітей, великої кількості балад, нарисів, фейлетонів і гуморесок.

Помер 1 грудня 2007 року.

Бібліографія

Збірники

[1]

  • «Вишка ялгинеть» (Маленькі друзі, 1958)
  • «Сырнень тештинеть» (Золоті зірочки, 1959)
  • «Седей вайґель» (Голос серця, 1964)
  • «Боря — космонавт» (1967)
  • «Кіо киде співали?» (Хто кого боїться?, 1976)
  • «Лемзеркай» (Черемушка, 1980)

Оповідання

  • «Калавтозь кірі» (Розмотаний клубок)
  • «Топтыга»
  • «Максим»
  • «Селмов вяп» (Крилаті друзі)
  • «Туз»
  • «Пожежа»
  • «Перець» (Перець)
  • «Іля кадново ялгасто» (Не відставай від друзів)
  • «Баян»
  • «Паро тев» (Добру справу)
  • «Тундонь валске» (ранок)

Література

Примітки

  1. ↑ а б «Чилисема» 2015ие № 5, АГЕЙКИН Григорий Петрович [Архівовано 8 лютого 2016 у Wayback Machine.] (ерз.)
  2. ↑ Время и события. 2014: библиографический указатель / Нац. б-ка им. А. С. Пушкина Респ. Мордовия; [сост. А. Н. Маланьчева]. — Саранск, 2013. — 148 с (рос.)
  3. ↑ «Известия Мордовии»: В год литературы кочкуровцы читают произведения своих земляков-писателей[недоступне посилання] (рос.)