У 6 році його призначили намісником новоствореної провінції Мезія. Цього часу почалося повстання у Паннонії. Цецина рушив проти далматів та панонійців з півночі. Цього ж року захопив важливе місто Сірмій, розбив плем'я бревків. Після цього розбив племена даків та сарматів, які намагалися вдертися до Мезії. У цьому Цецині допоміг фракійський цар Реметалк. У 7 році разом з Марком Плавцієм Сільваном та Тиберієм привів війська до міста Сісціа (сучасне місто Сісак). Завдяки цьому була врятовано римську армію в Далмації та Панонії. У 8—9 роках Цецина Север захищав Мезію та Македонію від вторгнення даків та язигів. Також узяв участь в остаточному придушенні повстання далматів.
У 14—16 роках узяв участь у військових кампаніях Германіка, спрямованих проти германських племен. Спочатку придушив заколот серед легіонерів, а потім рушив проти бруктерів та херусків. Втім у 15 році римська армія попала у засідки, й лише завдяки військовій вправності Цецині вдалося її врятувати від знищення. За це останній отримав тріумфальні відзнаки.
По поверненню до Риму активно виступав у сенаті, хоча його там вважали малокомпетентним і часто переривали його промови. У 21 році була прийнята пропозиція Севера стосовно заборони дружинам супроводжувати легіонерів та намісників для поліпшення дисципліни.
Родина
Мав 6 дітей.
Джерела
C.M. Wells, The German Policy of Augustus, Londres, 1972. (англ.)
Anthony A. Barrett, Aulus Caecina Severus and the military woman, in: Historia 54 (2005), S. 301–314. (англ.)