Августин Новосельський

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Новосельський.
Августин Новосельський
Народився1711[1]
Перемишльщина, Республіка Польща
Помер1779[1]
Кобринь, Берестейський повіт, Берестейське воєводство, Велике князівство Литовське, Річ Посполита
Країна Велике князівство Литовське
Річ Посполита
Діяльністьбогослов, перекладач, педагог, архімандрит, католицький священник
Alma materГрецька колегія святого Атанасія

Августин Новосельський (пол. Augustyn Nowosielski; листопад 1711, Перемишльщина — 1779, Кобринь) — церковний діяч, священник-василіянин з Литовської провінції, богослов, педагог, перекладач, генеральний секретар ЧСВВ, архимандрит Кобринського монастиря.

Життєпис

Народився в листопаді 1711 року на Перемишльщині. Походив зі шляхетської греко-католицької родини.[2] Батько Олександр Новосельський, мати Тетяна.[3] Вступив до Василіянського Чину на початку 1730-х років. У 1739—1743 роках вивчав богослов'я в Грецькій колегії святого Атанасія в Римі (вступив 10 грудня 1739, завершив перебування в колегії 4 квітня 1743). Під час студій у Римі був висвячений у священничий сан.[3] У 1743—1747 роках, правдоподібно, був учителем у василіянських школах Литовської провінції[2]. Від 1747 до 1751 року виконував обов'язки генерального секретаря Чину[4], а в 1751 році був обраний на секретаря Литовської провінції. Упродовж 1754—1757 років був настоятелем Вітебського монастиря, у 1757—1758 роках — настоятель Битенського монастиря. Від 1758 року — архимандрит Кобринського монастиря[2], у 1759—1763 роках — консультор (радник) провінції.

Помер у 1779 році в м. Кобринь.

Творчість

Переклав і видав (одночасно латинський і польський текст, з власним, римованим перекладом) твір італійського театинця Каетано Корацци «De arte bene amandi sive De diligendo Deo libri tres» («O Kunszcie Dobrego Kochania Albo O Miłosci Boskiey Xięgi Troie») (Вільно 1764 і 1767[5]). Видання є прикладом релігійно-освітньої діяльності василіян «золотої добі» (1760—1775) розвитку Чину, а також вкладу в загальний, окциденталізаційний процес на східних землях Речі Посполитої у XVIII ст.

Примітки

  1. ↑ а б в NUKAT — 2002.
  2. ↑ а б в Tytko Marek Mariusz. Nowosielski Augustyn [Архівовано 12 квітня 2021 у Wayback Machine.]… — S. 78.
  3. ↑ а б Blažejovskyj D.. Byzantine Kyivan rite students [Архівовано 22 грудня 2021 у Wayback Machine.]… — P. 86.
  4. ↑ Патрило І. Нарис історії василіян від 1743 до 1839 року // Нарис історії Василіянського Чину Святого Йосафата [Архівовано 22 грудня 2021 у Wayback Machine.]. Рим 1992. — С. 207.
  5. ↑ Bibliografia Estreichera | Bibliografia Staropolska. www.estreicher.uj.edu.pl. Процитовано 17 лютого 2021.

Джерела


П'єр Абеляр Це незавершена стаття про теолога або теологиню.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.