АбсорберАбсо́рбер[2 1] — пристрій (металева колона або інша видовжена посудина), де здійснюють процес абсорбції. Оскільки процес абсорбції починається на поверхні поділу фаз, то абсорбер повинен забезпечувати максимальну поверхню контакту газової, рідкої та твердої фаз. РізновидиЗа способами утворення цієї поверхні абсорбери поділяють на 4 групи[1 1]:
Також розрізняють тарілчасті і насадкові. В тарілчастих абсорберах газова суміш, що містить речовини, які треба вилучити, рухається знизу вгору крізь шар рідкого абсорбенту, який стікає з тарілки на тарілку по переливних трубках. Насадкові абсорбери (металеві або керамічні колони) обладнують горизонтальними ґратками, розміщуючи на них кілька шарів насадки (наприклад, коксу або металевих чи керамічних кілець), по якій назустріч газовій суміші стікає абсорбент (протитечійне контактування). Якщо газова суміш добре розчиняється в абсорбенті, застосовують абсорбер, де вона проходить над поверхнею абсорбенту або абсорбент розпиляється на дрібні краплини обертовими турбінками, дисками та форсунками. Найширше абсорбер застосовують у хімічній промисловості та металургії. Абсорбція та хемосорбція (хімічна сорбція)Мокрі абсорбери можуть реалізовувати як фізичне захоплення полютантів (фізіосорбцію), так і хімічну сорбцію.[1] Відмінність між цими поняттями полягає в тому, що при фізичній сорбції затримання домішок обумовлено таким захопленням речовини, при якому не утворюються ковалентні зв'язки. При хемосорбції ж відбувається утворення нових хімічних зв'язків, і, як правило, виникає зміна температурного стану взаємодіючих середовищ, (зазвичай — нагрівання, рідко — охолодження). При промисловій повітро — і газоочистці нагрів апаратів може бути досить істотним, що накладає певні вимоги до конструкційних матеріалів хемосорбційних пристроїв. Див. такожПримітки
Джерела
Посилання
|